fbpx
Маша впала на стілець, не в силах більше стояти. На очі навернулися сльози. – Агов, Марічко, ти чого? – заметушився Валера.- Валерчику, вибач будь ласка, ти такий у мене
Додому йти не хотілося. Абсолютно, зовсім. Вдома погано, вдома незатишно. Вдома брудний посуд, неприготовлений
Весь світ раптом звузився і вмістився в це зловісне число. Він не розумів, скільки часу так простояв: п’ять хвилин, двадцять, а може дві години. Не залишилося нічого, ні часу, ні відчуття простору, тільки туман, який огортав свідомість зсередини. Хтось підходив до нього, питав про щось, пропонував допомогу. Він не розумів, що від нього хочуть, просто сидів на підлозі, притулившись до стіни і дивився в одну точку
— Алло, ти мене чуєш?! Алло! Який поганий зв’язок! Маленька моя, рідна, прилітай. Прилітай,
Раз на два тижні життя Марії знову наповнювалося сенсом, вона прокидалася і ставала біля плити: наваристий борщ з яловичої грудинки з кісточкою, олів’є з декількома видами м’яса, смажена курка – як на власне весілля частування. Потім змивала з себе запах кухні, фарбувала губи помадою, якій виповнилося десять зим, сортувала їжу по банках і їхала в місто, до синочків. Перла на собі немислимої величини сумку не відчуваючи ваги, головне не розбити, довезти в цілості
У Машеньки все було, як належить споконвіку: з гордою невинністю і білою фатою вийшла
Моя мама закохалась. Скажете – радій. Якби ж то. Вона ж вирішила свою любов у наш дім привести. Зробити з квартири рукавичку. А як же я. А як же мій син. Ну куди сюди ще когось?
Добрий день. Я хочу розповісти про те, що турбує мене вже більше півроку. Раніше
– Словом так, Вітю. Ви з мамою звісно не в курсі, напевно, наших обставин. По-перше, я не олігарх, який володіє великою компанією, а тільки співвласник невеликої будівельної фірми. По-друге, ви не врахували, що Наталя вже доросла, і ми не тільки не маємо права виселити її з кімнати, але і залишити тебе надовго у нас не можемо. На готель мама тобі кошти не виділила, ми теж платити не будемо. Тому, на кілька днів – ти наш гість, будеш спати в кімнаті зі мною
«В суботу вранці приїжджає племінник Вітя. Ти зможеш зустріти? » «Куди приїжджає і о
— Це все тому, що ти на все готове прийшов, – заявила свекруха дізнавшись про те, що син з невісткою третю дитину очікують, – Ключі від квартири на протязі тижня поверни. Час тобі дорослим стати, а не гратись зі своєю дружиною. Побачу, як ви не маючи нічого жити станете
– З двома першими дітьми я відходила взагалі легко, ніяких негараздів не було, а
Чоловік дуже хотів познайомитися з моїм батьком, але я була категорично проти цього. На реєстрацію шлюбу я тата не запросила. Я знала, що це неправильно і, можливо, це було по дитячому з мого боку, але все ж я так вирішила. А через кілька місяців після нашого весілля я почула приголомшливу новину від своєї старшої сестри
Кажуть, що дитячі образи дуже важко викорінити. Мабуть, це правда, адже вони заважали мені
Після роботи, як завжди спершу вирішила зайти до Марини. Зазвичай я їй дзвонила і попереджала, що йду. А в цей вечір задумалася і зайшла без попередження. Двері відчинила розпатлана і щаслива подруга. В очах було море щастя і любові. Ну ось, і Маринка знайшла своє щастя. тоді я за неї лиш пораділа і подумала, що й самій треба активізуватись у пошуках. Ну хіба ж я знала, хто там з нею був
Мій синочок став дорослим. Я і не помітила, як пролетів час. Ще зовсім нещодавно
– Тату! Татку а чому я повинен називати дядька Сашка батьком. Мама сказала, що тепер він мій татко, а ти ні! Це правда татку? тепер Сашко мій батько?
Мене звуть Артур, і у мене в житті склалася дуже неприємна ситуація. Понад рік
Отримала від татка спадщину, і коханий одразу покликав заміж, хоча зустрічаємося роками. Збіг?
Мої батьки давно розлучилися, але з татом у мене завжди були дуже хороші стосунки,

You cannot copy content of this page