fbpx
Вчора ввечері поївши моєї вечері і помившись в натопленій мною лазні, мій чоловік вирішив, що його почуття ображено і іде жити  до мами. Взяв з собою сумку з речами і свій комп’ютер. Що ж, я навіть не заплакала. І вночі спала дуже навіть добре. Прокинулася о 6 годині ранку і це був мій перший день без чоловіка за 11 років
Вчора ввечері поївши моєї вечері і помившись в натопленій мною лазні, мій чоловік вирішив,
Сидимо ввечері сім’єю, чаюємо, син совається на стільці, щось сказати хоче. Кажу йому: «Розповідай, що там у тебе сталося?». Він каже: “Мамо, тату, не потрібна мені машина. Адже це мої гроші, які ви збираєте, правда? Можна я сам ними розпоряджуся? Ми з моєю дівчиною розписатися хочемо. Вона хоче красиве весілля і сукню. А ще, якщо залишиться – медовий місяць на морі”
Розповім все по порядку, яка у нас вдома ситуація. Мій чоловік все життя крутив
Ох, я такого накоїла. Очікувала, чого завгодно, але ж не такої реакції свого чоловіка. От прямо, хоч плач. Я ледь зважилась, а він
Заздрість іноді робить з нами те, чого ми самі від себе не очікували. Є
Чоловік у мене ніколи не був хорошим. Поки могла, закривала очі, але ж усьому є межа. Розлучаємось, я написала заяву на аліменти, але чоловік заявив, що не виплатить не копієчки, доки не побачить результатів тесту на батьківство. Я спочатку навіть плакала, а потім у голову прийшла ідея
Нам було по вісімнадцять років, ми любили компанією їздити гуляти в сусіднє селище. Там
Ми з чоловіком дізналися, що свекруха при надії від чергового цивільного чоловіка. Такого повороту подій ми ніяк не могли очікувати. І хоч спеціалісти заборонили мати їй дитину в такому віці (до слова, їй було 48 років), свекруха вирішила піти на це. І, от вона стала мамою, але дитина їй уже не потрібна
Ми з чоловіком дізналися, що свекруха при надії від чергового цивільного чоловіка. Такого повороту
Коли Віра з’явилася на кухні, там, як завжди, чаювала мама. Віра підійшла до холодильника, відкрила його, дістала звідти татів графин, спокійно налила з нього в порожню чашку прозорої рідини, і тільки потім похмуро подивилася на маму. – Будеш?
– Що? – Мама, не вірячи своїм очам, застигла з чашкою чаю в руці.
Випадково підслухала у кафе розмову двох подруг. Мова, як я зрозуміла, йшла про день народження однієї з них. Панянкам було років по 30, дорослі, досить-таки, дівчатка. – У мого зараз справи не дуже йдуть, в ресторані не вийде, – сказала, мабуть, іменинниця
– А що думаєш робити? Не відзначати взагалі?! – з осудом запитала подруга. –
Коли мені було 18 я дізналася, що мій батько насправді мені не рідний. З мамою вони познайомилися, коли мені було два роки. Мій рідний батько покинув її при надії. Батьки вирішили, що раз я тепер доросла, то маю право знати правду. Що краще скажуть самі, ніж спливе потім
Сказали, що навіть не засудять якщо почну шукати рідного батька – це моє право.
– Ти чого сюди телефонуєш, а? Невже не розумієш – твій потяг пішов. Ту-ту! Ну і кого цікавить те, що ти чекаєш дитину. Я теж свого щастя не збираюсь втрачати, не даремно ж скільки за нього витерпіла. Аліменти платитимемо, але не більше
Я при надії, дитина довгоочікувана. Я щаслива. Ми з чоловіком чекали цього десять років.
Одного разу до мене в сон в черговий раз навідалась бабуся і сказала, що я чекаю хлопчика і попросила, щоб ми назвали його в її честь – Станіславом. Прокинувшись, я розповіла про сон чоловікові, він розсміявся і сказав, що не буде так називати дитину. Йому категорично не подобалося це ім’я, та й по батькові, на його думку, воно не підходить. Я вважала, що він передимає і все ж зважить на мою думку, але все все пролетіло шкереберть і я вже не знаю, як мені бути
Почну свою історію з того, що я рано залишилася сиротою і мене виховала бабуся.

You cannot copy content of this page