Двері відчинилися безшумно. У квартирі панувала тиша і темрява. Постоявши кілька хвилин і давши очам звикнути, Марійка обережно попрямувала до Влада в кімнату. Їй потрібно було пройти через вітальню і вона звикла, що в кімнаті завжди панував ідеальний порядок. Але сьогодні це було далеко не так
“Марійко, вибач, — хлопець говорив хриплим голосом і постійно кашляв. — Мені так шкода,
Андрію, як тобі вистачило совісті так вчинити зі мною? — наречена в красивій сукні схопила за долоні свого майбутнього чоловіка — Я тебе більше не кохаю, вибач мене, але мабуть на цьому моменті наші шляхи розходяться. — Гості вже зібралися.— Марино, це твої гості, — різко відрізав він. — Ти не потрібна мені. Все. Крапку поставлено
09:07:53. Андрій вийшов з приміщення. Емоції захлиснули дівчину. Як тепер сказати гостям, що весілля
Якось я ходила на манікюр. Майже одночасно зі мною в перукарню зайшла пані середніх років – розкішна така, в білому брючному костюмі. Дама гордовито заявила: – Я без запису, але у мене сьогодні важливий захід на роботі, терміново потрібна зачіска
Одна з дівчат-перукарів погодилася допомогти, жінка сіла в крісло. І відразу почала вередувати: –
Віра Федорівна була секретарем суду двадцять років. Перед її очима відбувалося стільки подій, що відбирали віру в «любов спасе світ» чи «краса спасе світ». Перед нею так швидко спадали маски зі, з виду, порядних, адекватних, розумних, люблячих людей, що вона в деякій мірі вважала себе чарівницею
Чарівний помах паличкою і починається: – Я стільки років на тебе потратила… – Як
Сьогодні все має бути правильно, бо скоро сорок один. Тому вона уважно спостерігає за їхньою офіціанткою Олесею, справжнім гуру флірту, за суб’єктивною оцінкою Світлани
Світлані здавалося, що вона живе цілий день в передчутті ранкової кави. День крутився в
Микита прокинувся в непроглядній пітьмі. Спробував встати і відразу впав назад, схопившись за голову. На потилиці прощупувалася досить велика шишка, судячи з усього його хтось добряче стукнув. Ось тільки що це за місце? Явно не житлова будівля — тут було аж надто тихо
Старий похмурий будинок псував своїм виглядом центральну вулицю міста. Стабільно два рази в тиждень
Ти ніколи не вгадаєш, що було далі! Чоловік з незадоволеним виглядом приніс лінійку і почав вимірювати пиріжки. Та випічка, яка пройшла “фейс – контроль”, складалася в одну тарілку, забракована – в іншу. Спочатку я думала він жартує, але потім зрозуміла, що жартами тут не пахне
Лана давно не бачилася зі своєю шкільною подругою Юлею. Після закінчення школи закрутило –
Анжеліка за кермом шість років, але коментувати водіїв і пішоходів не набридало. – Ластівочко моя люба, йди швидше, бо вже жовтий мигає, а ти ще фото не зробила. І губи качечкою, молодець!
“Якщо я це, то ти оце (мова жестів). Правила не вивчив? Куди прешся???” Часто
Минали роки. Мама і тато розлучилися. Тато знову був зайнятий вже другою сім’єю, а мама зайнята власною зовнішність, поки є що рятувати. Вона пробувала втягнути в чудовий світ спорту Яну, але та була категорично проти. Всі слова мами про її вигляд, звідси і майбутнє вона не чула, бо за всі ці роки нічого нового так і не почула
Яна зосереджено вдивлялася в освітлену вітрину. Яка неймовірно спокуслива краса відкривалася її очам –
Теплий травневий вечір. Юрій поспішав з роботи додому, щоб порадувати дружину. — Марино, ура! — гукає він з порога і розмахує ордером, — Дали! Нам дали квартиру!
А-а-а! — радісно підстрибує дружина і кидається чоловікові на шию, — Юрчику, у нас

You cannot copy content of this page