Я хотіла сказати доньці, що хто зрадив раз, зрадить і вдруге. Але хіба ж вона почує?. І життя за неї я не проживу. Хай вчиться на своїх помилках. І як у воду дивилася, коли Ніна сама, без проводжальника, прийшла з роботи і крізь сльози розказувала, що Антон повернувся до Ліди
Я заглянула в нашу скарбничку, аби відкласти певну суму із зарплати на весілля доньки
От так відверто начхати на всі мої зусилля? Я ж для неї старалась, їй годила, а вона носа догори і : “Не хочу”
От так відверто начхати на всі мої зусилля? Я ж для неї старалась, їй
– Чого ж ви не їздите о батьків?, – питаю його обурено.
Старенька ніяк не могла вийти з палати. – Ти клич медсестру, чуєш, я завтра
Донька махала мені рукою, а кавалер сидів спиною до мене, але мені чомусь затерпли ноги і мороз пішов шкірою. Так і є, це ж треба, які у долі жарти…
Донька мене запросила в кафе аби познайомити з нареченим. Йти мені не дуже хотілося,
Я так закрутилася, що й не одразу зрозуміла, що чоловік ні копійки не дає на утримання родини. Мене так осінило, коли я оплачувала комунальні послуги зі своєї картки і глянула на графік витрат
«Де ж я гроші діваю», – була першою думка, а іншою пішла та, що
Невістка все переклала на мене, мовляв, я була проти того конкурсу і зробила все аби дитина не поїхала
«Я ж на секунду вийшла на вулицю розвісити одяг, а вона десь ті ножиці
– Прошу пана, а ви хто?
– Марійко, та я чоловік твій, Павло! – Вибачте, але мій чоловік вже десять
Але як тільки Петро оголосив, що вони з Мариною планують одружитися і створювати родину, я без вагань подарувала їм цю квартиру. Мої діти мають жити в комфорті, а я собі дам раду. Так вони й опинилися в просторій оселі, яку ми оформили на них
Мене звати Галина Іванівна. Я мама Петра — мого єдиного й найдорожчого сина. Виростила
Іноді я бурчала подумки: «Ми одружені стільки років, змагання давно завершилися, навіщо ці букети? Краще б мамонта приніс»
Коли я познайомилася зі своїм чоловіком, я була мрійливою і романтичною дівчиною. Якщо він
«Ти така мудра», – цю фразу в своєму житті я не чула із захопленням. А ви чули? Щоб хтось від щирого серця захопився вашим розумом, а не з ось цим присмаком: «як ти така мудра, то»
І вже мені це так набридло чути, що я стала й собі пригадувати чи

You cannot copy content of this page