Я відкрила двері і розгубилася, бо я точно невістку не планувала побачити, а сина. Вона була дуже схвильована, в одній руці була сумка, а на іншій вона тримала дитину.
– Дмитра ще нема?, – спитала без «добридень». – Нема,- пробурмотіла я, а вона
Вона мені ще й так м’якенько стелить, так гарно витьохкує, — схлипувала Ніна Петрівна, витираючи носа серветкою. — Живе в моєму домі, на всьому готовому, а їй ще й цього мало! «Там тобі сподобається, — каже, — місце хороше, вийдеш, як нова копієчка». А я ж усе життя заради неї прожила, заміж не вийшла, а вона мене куди?
— Вона мені ще й так м’якенько стелить, так гарно витьохкує, — схлипувала Ніна
Я довгі роки не могла мамі пробачити її вчинку, всяке їй казала і не змовчувала, адже вона забрала у мене можливість бути з коханим Василем
Тепер я розумію, що материнське серце може все знести, але мені все одно й
Вона мені каже, що їй до рота шмат хліба не піде, коли знає. що у сватів така ситуація. Добра вона в мене завжди була, саме тому, напевне, от так у нас і повернула доля
Вона мені каже, що їй до рота шмат хліба не піде, коли знає. що
Я сміялася, не надаючи цим словам особливого значення. Так, шеф у нас був чудовим, але у кожного своє життя і “нічого такого” ми й уявити не могли
З моєю найкращою подругою Оленою ми знайомі ще з університету. Разом проходили всі радощі
Добре, що я тоді пішла з мамою поговорити, та все їй розказала. Хто, як не вона мене могла краще зрозуміти, адже про саму колись ціле село говорило, а вона сумочку в руки, бабетту накрутить і на пошту, усміхається та листи і газети видає, а в очі їй кожен всяке каже і не лише ласкаве
Сіла біля неї на лавочці і кажу: – Знаю, мамо, давно не приходила. Того
Мені б ще тоді насторожитися, що Роман відмовився зустрічатися з моїми батьками у нас вдома, сказав, що краще в ресторані. Я подумала, що яка різниця, адже головне, що там він попросить в батька мою руку і серце
Навіть буде ще романтичніше, попрошу маму знімати все на телефон, тому вирішила, що все
Грітися він прийшов, аякже. Хоча це теж, але знаю я, що він хоче мене просити, але от не знаю чи після всього пускати їх до себе жити
– А, що це ти, синку, на порозі тупцюєш? – Та я, мамо, цей…
Побачивши, що телефонує Ліля, я так розгубилася, що не зразу підняла слухавку. Кілька тижнів тому ми посварилися, стільки одна одній наговорили, що я й не надіялася на примирення, навіть номер мобільного думала видалити
Побачивши, що телефонує Ліля, я так розгубилася, що не зразу підняла слухавку. Кілька тижнів
Мене так дивує, коли не питають, чому я собі такого чоловіка вибрала. Дуже вже всіх цікавить, чим я думала, бо ж очевидно, що такий красень не лише мені подобається.
– Віро, нащо тобі такого чоловіка? ти хоче жити спокійно чи ввесь час телефон

You cannot copy content of this page