Не те, щоб я думала йти від чоловіка, тим більше стільки років прожили разом та й пенсія вже на носі. Але після його ювілею, я лише утвердилася в думці, що нічого не зміниться. Ніколи нічого не зміниться, тому й так вчинила
Ви ж знаєте про людей «старої закалки»? Думаю, що це ті люди, які на
Так а ми до чого? – дивиться сестра здивовано, – Де були твої очі? Чого ти дружину не беріг? Ми й так щомісячно на тата витрачаємо чималу суму, звідки ще й для Олі твоєї грошей узяти? Май совість, брате
Так а ми до чого? – дивиться сестра здивовано, – Де були твої очі?
Невістка мене вичитує, мов дитину малу, а я не знаю, чи то сердитись мені на цю дитину, чи пошкодувати, чи вже сміятись можна? Ну дожила я, що у 65 таке чую. Вона мені у приклад сусідок моїх ставить, та все мені маму свою і бабусю перед очі: “От так треба жити”. Тільки я не розумію, чому їхнє “треба” повинно бути мені в приклад?
Невістка мене вичитує, мов дитину малу, а я не знаю, чи то сердитись мені
Вже ми мали з Сашею з’їжджатися, бо зналися й по роботі, та й уже разом більше пів року, наче є основа для міцної родини. Аж тут вияснилося, що я меркантильна. Так-так, не знав цього Сашко, та й я сама не знала, що я така. А все от через що
Мені сорок два роки, маю доньку, які вісімнадцять років, Аліночку, вона цього року вступає
Якщо чесно, то не знаю, що на мене найшло, бо салат на голові в любого чоловіка, то було занадто навіть на його слова. Я ж все наше спільне життя була поміркованою жінкою, невже цифра п’ятдесят робить такі дива?
Цій події передувала передісторія, як і буває, та жаринка, з якої потім роздмухалося те
Я ніяк своєї сестри рідної зрозуміти не могла, бо Галя обрала не материнство, а спокійне життя “для себе”. “Як? – кажу їй зверхньо, – як ти старість свою уявляєш. Як нам не важко, а ми з Павлом певні, що діти нас доглянуть і буде до кого голову прихилити на схилі літ”. От тільки, як прийшла старість, так і зрозуміла я, що таки сестра була права
Я ніяк своєї сестри рідної зрозуміти не могла, бо Галя обрала не материнство, а
Мені зараз п’ятдесят, і я з упевненістю можу сказати, що знаю, чого хочу від життя. Але ще кілька років тому я думала інакше
Життя часом підкидає нам несподівані випробування, і часто лише від нас залежить, як ми
Дідусь мене не любив, не любив мою маму і я не чула аби він добре слово казав бабусі. Я була певна, що ніколи не буду з ним жити, бо такої нечуйної людини годі було й знайти.
Це вже мені мама переказувала, як вона від нього вирішила переїхати жити в інше
Саме для того, аби поставити свого сина на ноги я свого часу і поїхала на заробітки. Невістка зібравши речі і дітей сказала, що не готова до такого життя, тож ми із чоловіком були єдиною опорою своїй дитині. Але, як тільки я приїжджаю додому то починається щось неприпустиме
Саме для того, аби поставити свого сина на ноги я свого часу і поїхала
Коли ж моя мама зрозуміла хто саме приїхав, вискочила з дому, та так швидко, як ніколи до того. Я побігла за нею і стала свідком не надто приємної картини: мама стала на воротях і не пускала у двір машину мого брата. Я не очікувала від неньки ні тих слів, якими вона щедро розкидалась, ні того, як вона ось зараз себе поводить
Коли ж моя мама зрозуміла хто саме приїхав, вискочила з дому, та так швидко,

You cannot copy content of this page