Мама дивиться на мене величезними очима “брат” схрестивши руки, теж поглядав звисока – обоє
– Що з тобою сталося? Та ти така, що я в одній кімнаті бути
І чим більше я працюю по весіллях, тим більше в тому переконуюся. Бо як
А я ще візьми і фігуру стратила, бо ж двоє дітей ця фігура подужала,
Чоловік аж осип, так горланив у трубку. Він давно кликав мене додому, а останні
Отож, прийшла я до них, привела онучку з садочка, син якраз був у рейсі,
Невістка від когось привела, натішилася, то був розум життя давати, а ростити, то знову
Напевне, було мені мовчати і не ділитись із мамою своєю радістю. Не мала б
Мені шкода кожної хвилини, яку я витрачаю на докучливу свекруху, бо я за той
– Миколко, поки ти молодий, то будуй хату, бо ти для них будеш довіку