Уже більше п’ятнадцяти років я була за кордом на заробітках і найбільшою моєю мрією було приїхати додому у відпустку. Останні два роки я приїхати не могла. Все ніяк не складалось, бо ж то із документами були негаразди, то через всю цю ситуацію я ніяк не наважувалась додому приїхати. А цьогоріч я таки твердо сказала собі, що поїду. “Ти чого, мамо? – протягнула донька обурено, – Яке додому? То ж скільки грошей піде? Чи ти про кредит забула?”
Уже більше п’ятнадцяти років я була за кордом на заробітках і найбільшою моєю мрією
Того разу я чи не вперше в житті вирішила за себе постояти, хай, навіть і перед мамою рідною. Вона мене набирала разів зі сто, але я трубки не брала, лиш написала що зайнята і маю нагальну роботу. Аби ж знала тоді, чим усе мало скінчитись
Того разу я чи не вперше в житті вирішила за себе постояти, хай, навіть
Що не кажіть, але я долею доньки журюся. Не хотіла я від неї багато, але видно й того не матиму. Не вийшло з неї ні вченої, ні робітниці шустрої, сидить коло мене та лиш в серіалах та телефоні і солоденьким в тарілці.
А я ж лише їй казала, що вона має заміж вийти, а навчання –
Я вже не знаю, які слова знайти і доньку переконати, що вона не правильно мислить, а вона вперлася і все. Каже, що зараз така ситуація з чоловіками, як колись за давніх часів – вивелися
Я такого не розумію, бо у нас в класі, наприклад, було менше хлопців, ніж
Я її віддала назад в дитбудинок, адже вона мені була непотрібна. Це була лише часткова правда, бо я просто втомилася від того, що твою любов не приймають.
Мені було сорок років, коли я наважилася усиновити дівчинку, Юля мені одразу нагадала мене
Моя мама саме із заробітків повернулась, тож я із чоловіком знову прийшла до неї на розмову. Ми думали. що цього разу вона дивлячись на нашу ситуацію, все ж розтане і виправить усе, але мама нас і на поріг не пустила
Моя мама саме із заробітків повернулась, тож я із чоловіком знову прийшла до неї
Може, й не гоже так казати, але мене моя мати з кожним роком дратує все більше і більше, особливо, коли батька не стало. Знаєте, може, коли вона була юна і кліпала безпомічно очима, то це якось діяло на чоловіків, але, коли тобі сімдесят і ти знову загубила ключі і так само безпомічно кліпаєш очима – то вже не той ефект.
Мама все життя була така – ніжна і безпомічна, а тато, мов той рицар,
Мені той дім у селі не потрібен був ніколи. Не заради старих стін глиняних я туди їжджу щовихідних, не до паркану я везу і продукти і обновки і з аптеки, що потрібно. Але так заїли мене слова сестриного чоловіка, та й мама мовчки сиділа, тож я і не стрималась, а таки відповіла, що на душі лежало. От тепер і маємо ми на свою голову на порожньому місці
Мені той дім у селі не потрібен був ніколи. Не заради старих стін глиняних
Я на пенсію раніше за віком вийшла, тож коли син оженився, я вирішила залишити їм свою квартиру і податись у село де стояла замкнена багато років хата моїх батьків. Мова була про те, що син із невісткою мені допомагатимуть там усе до ладу привести, аби я жила в комфорті. Однак, за три роки я мушу йти на крайні міри, бо далі такого стерпіти сил не маю
Я на пенсію раніше за віком вийшла, тож коли син оженився, я вирішила залишити
Сестра просить мене триматись осторонь і не втручатись, але ж де на те сил узяти? Для неї все просто – сім’я дітей, то їхня сім’я і старшому поколінню там робити нічого. От тільки у неї і зяті інші, вона мене просто не розуміє
Сестра просить мене триматись осторонь і не втручатись, але ж де на те сил

You cannot copy content of this page