– Пане Петре, я люблю вашу доньку, хочу одружитися з нею і всиновити її  дитину. – Чию дитину? Навіщо його всиновляти, коли в нього є мама і тато? – не зрозумів Петро. – Але ж тато не живе з вами. – Так, бо він розлучився з Ганною. Вона скоро приїде. А Катруся – моя молодша донька, заміжньою ніколи не була.
Дід Петро залишився без дружини двадцять років тому, коли йому було ледь за сорок.
Це мене мама вмовила прийняти братову дитину, знайшли крайню, як то кажуть. Добре, що хоч Бог змилосердився над нами усіма і дав мені доброго чоловіка, бо не знаю, щоб з того всього вийшло
Я старша за брата на п’ять років і завжди вважала його молодшим і меншим
Бабусю, сідайте! Я ошелешено покрутила головою і побачила звернені на мене очі дівчинки, може трохи молодшої за мого сина. Я – бабуся?
Мене покликав голос з минулого. То був якийсь такий дивний момент, що в мене
Мама з татом часто сварилися і одного дня мама просто пішла в місто жити, потім у неї з’явилася нова донечка, новий чоловік, нова квартира
Ще з самого малку я зрозуміла, що варто робити лише те, що тобі вигідно.
Чоловік мені такого точно не пробачить, як і діти. Та й соромно мені вголос таке сказати, але відчуваю, що потрібно це зробити. А як бути, я просто не знаю
Чоловік мені такого точно не пробачить, як і діти. Та й соромно мені вголос
У нас по сусідству жила дуже добра бабуся- Лідія. жінка у віці, ледь по подвір’ю ходила. Ми їй і до магазину бігали і що по господарству допомагали. Діти її рідко приїздили, тож ми завше в усьому виручали. І ось бабусі не стало і діти вирішили той дім продати, а перед продажем попросили нас допомогти увесь непотріб винести на сміття. Тут правда і відкрилась
У нас по сусідству жила дуже добра бабуся- Лідія. жінка у віці, ледь по
Звичайно, що це образливо, але я поговорила зі священником, а він каже: – Хіба милосердя до ближнього – то для вас образливо?
В шістдесят років мій чоловік заявив, що йде від мене до кохання всього його
Ще коли я була геть малою у нашій сім’ї стався великий розлад. Моя старша сестра пішла заміж за хлопця якого дуже любила попри категоричну заборону батьків. відтоді, ім’я Валентини у нашому домі навіть, вимовляти не можна було, але я підтримувала з нею зв’язок завжди. Тепер я виросла, нині в Чехії і через Валю у нас в родині знову буря
Ще коли я була геть малою у нашій сім’ї стався великий розлад. Моя старша
Чоловік ніяк не може зрозуміти, чим же я невдоволена. Для нього то все гаразд, а от мені нестерпно в хаті знаходитись коли свекруха приходить. Ні, вона не лізе з порадами і підказками, не стає до роботи, не наводить лад у моєму домі. Але, як на мене, краще б вже так робила, якщо чесно, тоді я б хоч щось сказати могла
Чоловік ніяк не може зрозуміти, чим же я невдоволена. Для нього то все гаразд,
Біг чоловік городами! Я ж його доганять не буду! Я лиш Стефі дзенькнула, щоб на зошит не писати. Так, що посидить у кума та й через пару годин вернеться
Ну так, через дурницю. Але то для нього дурниця! А я таке не побачила

You cannot copy content of this page