fbpx
Каменем спотикання став гумовий човен, придбаний за спільні кошти. Микола живе в приватному будинку, тому човен зберігається у нього в гаражі
Вадим і Микола одружені з рідними сестрами. Їх дружбі більше двадцяти років. Воно й
Ну Оленко, ти що, підлоги вже цілий рік в квартирі не мила? Що за господиня? А це що у вас? А що ти приготувала? Іди все це вилий, звільняй посуд я тебе навчу нормально готувати
З чоловіком мене познайомила моя ліпша подруга. Наші відносини почали набирати стрімких обертів. Ми
А одного разу у двері подзвонили. Віра саме підлогу мила, тому відчинила якось от так, навіть не запитавши хто ж там стоїть. На порозі стояла молода дружина її чоловіка. Тримаючи малюка на руках вона влаштувала феєричну виставу у два акти. Навіть до сусідів у двері дзвонила горлаючи щось про сімейні цінності
Віра завжди була хорошою господинею, за собою постійно стежила. Не зрозуміло, чого її чоловікові
Якщо вже на те пішло, – сказала мама Михайлу, – Якщо для брата з двома дітьми тобі шкода тієї квартири на яку ти і не особливо й напружуючись заробив, то ми свою продамо. А що? на вулиці ж ти нас не залишиш. Доведеться впустити тата з мамою в ту, що здаєш
У Миколи з Денисом всього два роки різниці. Коля трохи сташt. Коли діти виростають,
Теща при появі Івана відразу ж насіла на зятя з розпитуваннями, які новини у нього на держслужбі. Іван, як завжди, добродушним тоном натякнув, що дім на те і дім, щоб в ньому можна було відпочити від роботи, і тому говорити про справи він не має наміру навіть з коханою тещею
Іван Васильович прийшов додому з роботи в прекрасному настрої. Сьогодні на колегії в міністерстві
Борис був задоволений своєю покупкою, уявляв, як дружина буде розгортати і розглядати. Навіть розсміявся, уявивши обличчя дружини
Борис прокинувся в чудовому настрої. Пояснити свій настрій він і сам би не зміг.
На поминках Любі співчували, але неодмінно додавали: “відбула ти, Любо. Поживеш тепер для себе”
Цю історію про Любу з лампочкою всередині мені розповів син героїні. Правда, сам він
Я люблю цю жінку, мамо. Ти все дивувалася, що у нас спільного, і за що я її полюбив. Знаєш, саме ця жінка чекає наших дітей додому будь-якими
Я все ще твій син, мамо. Ти перечитуєш старі привітання в строкатих листівках, де
Радісну новину ми першій повідомили моїй мамі. Але її реакція мене дуже здивувала. Вона не заусміхалася, не стала нас вітати, а мовчки встала і вийшла з-за столу. Потім закрилася у своїй кімнаті і не виходила. Ми з чоловіком не знали що і думати собі. Всього могли чекати, але не ось такого це точно
Своє дитинство я пам’ятаю смутно, але те, що пам’ятаю, з мамою не пов’язано. Років
А одного дня дочка прийшла до мене з розмовою, суть якої зводилась до того, що під одним дахом нам уживатися важко, та й дітей їм уже час мати. Але не у мене ж, або на знімній квартирі це робити? Я не розуміла, куди вона хилить. А виявилося все просто
Дочка моя Христина чомусь впевнена, що всі батьки просто повинні дітям купити по квартирі.

You cannot copy content of this page