От тут би Інзі Федорівні зовсім інакше повести себе, поспівчувати, але ні, щось її так і підганяє
Коли син Віталій повідомив Інзі Федорівні, що вирішив одружитися, вона навіть зраділа. Все-таки 36
Я йшла по вулиці. За мною йшов той чоловік і десятки очей проводжали нас, шушукаючи, що я часу не гаю
Бачила я з вікна магазину, що чоловік й далі сидить на зупинці. Кожна покупчиня
Саме тому Поліна принципово не погоджувалась на шлюб із Ростиславом
— Ні, ні й нізащо! — рішуче заявила тоді Поліна. — Навіть обговоренню не
– Так не піде, ти знову за своє? Твою зарплату теж давай у загальний бюджет.
Не можу сказати, що чоловік таким не був, але ж то були геть інші
Піднявшись нагору, вона почула голоси за дверима свого помешкання. «А хто там може бути?» – промайнуло в голові. Вона спробувала відчинити ключем, та двері не піддалися
– Дорога моя, ти ж сама бачиш, який це чудовий варіант, – вимовила Галина
Свекруха перемотала хвіртки між нами дротом і виходила лише зі свого боку на дорогу.
А я рада, що свекруха відчула все те, що відчував мій син. Думаю, якби
«Я не можу нічого чоловіка попросити!, – говорила мені подруга, – Кажу раз, кажу два, ще десять повторюю, а ефекту – нуль. Як же тобі пощастило з твоїм Назаром».
Приблизно так починалися всі наші розмови з подругою найкращою подругою всі роки її заміжжя,
Я думала, що ми ідеальна пара
Та попереджали мене всі, чого ж не попереджали. Але я ж вірила, що такий
Спершу Марина поставилася до цього скептично і ледь не показала все Павлові, щоб разом посміятися
— І давно в тебе інша? — стримуючи хвилювання, запитала Марина. — Дорога моя,
Я думала, як ми від свекрухи переїдемо, то все налагодиться, але цього не сталося
Ви помічали, що терплячі і люблячі жінки часто не мають віддяки у своїх рідних?

You cannot copy content of this page