Мені п’ятдесят років і п’ять років я одружена з Роберто, здавалося, що вхопила я
Ой, не раз! Бо вперше я зрозуміла, що чоловік гуляє, коли діти були малі,
Ми з Вірою дружили з самого малку – вона часто бувала у нас вдома,
– То що ти за стіл такий приготувала? Все холодне, нічого навареного та ти
Буває, хоч і після двадцяти п’яти років шлюбу, але то життя. Проте, те, що
Я вже виходу не мала, бо то була крайня нужда – пішла просити у
Оля й Галя дружили зі шкільної лави. В один рік дівчата вийшли заміж за
Ну хоч на дзвінки не відповідай, або ж номер заміни. Хоча, де я зможу
І знову мене зустрічають красномовним мовчанням. Свекруха побачивши на порозі зміряла зверхнім поглядом і
Подумати лишень, мені вже п’ятдесят років і все одно свекруха не рада тому, що