anna

Нині я в Італії куди поїхала на заробітки ще вісім років тому. Прибираю у італійців, інколи замінюю наших дівчат. коли ті їдуть у відпустку. Все зароблене передаю мамі,

Першою донька моя зателефонувала: “Мамо, не треба тобі ніякої квартири. У мене дім просторий, тут місця усім вистачить, будеш у мене жити, я завтра ж приїду за тобою”.

Я говорила від душі, адже завжди і любила і поважала свою свекруху. Мені аж сльози на очі вийшли, адже та жінка була справжнім подарунком долі і за тридцять

У наш час отримати листа вже дивно, тож я одразу відкрила, аби дізнатись, кому ж знадобився мій чоловік. Поглянула на вміст і оторопіла. О-в-в-а, минуле знову у двері

Знаєте, я з тих людей, що не будуть довго ото думати і вигадувати. Та й ситуація була така, що хоч сядь і плач, а рішення ж усього, ось,

“Не буде тобі із ним щастя, доню – сказала мені після першої ж розмови з Олексієм, – Таких обходити треба стороною, вони не для сім’ї”. Пам’ятаю, що на

Андрій уже чекав відповіді а я все не наважувалась набрати маму. Мені було ніби, аж соромно за те, що я збиралась їй повідомити, хоча, соромитись ніби й не

Ключі від квартири свекрухи Валентина знайшла у кишені чоловіка. Взяла потай, адже він би точно не погодився б їх віддати. Вже наступного дня їхала до Рити Ігорівни з

Ми із зятем от так на пряму ніколи і не спілкувались якось, тому я і не знала що си стало добрих пів року після. Сваха мала лиш старий

Я з порогу зрозуміла, чого насправді та дівчина сюди прийшла. Оці всі “люблю, доля і кохання неземне” мене не цікавили. Тут і професором бути не потрібно було –