anna
Перша година ночі, а чоловік ще не лягає, ходить по хаті. Та якби ще мені спати давав? А той підходить раз-по-раз і зазирає в очі: “А, як знову
Я завжди мріяла жити у великій квартирі. Або була простора, з високою стелею. В такій або ходити у вишуканій сукні на підборах і відчувати себе принцесою. Однак зарплатня
Свого часу я мала аж дві квартири. Одна власна, а інша дісталась мені у спадок. От тільки нині живу я у малесенькому будиночку в селі зі зручностями у
Якби знали, яку сцену все це вийде то краще б я того недільного ранку прокинулася і приготувала їжу. А так розбудили мене голосні схлипування свекрухи: “Що ти тут
Того дня за сімейним столом зібралася вся наша велика родина. Моя мама була дуже щаслива бачити усіх ось тут разом. Постукавши ложкою по тарілці вона стала до слова:
Мама ти хоча б подумай про те, в яке становище нас ставиш? – говорила донька крізь сльози. – Не любий тобі мій чоловік, до мене тобі байдуже, так
Я з’явилася на світ у багатодітній родині, однак, попри все, мене не чекали. Мама завжди відверто говорила що шкодує про те що я з’явилася на світ. Маю я
Син дивився мені прямо в очі і говорив повільно, чітко розділяючи слова: “Або ти змінюєш своє ставлення, мамо, або збираєш речі і повертаєшся додому. Дякую тобі за все,
Племінниця аж підстрибнула, коли отримала від діда подарунок. Оля в нас щебетушка, ніколи не вміла щось приховувати і радість свою виказала одразу: почала стрибати по хаті. “У мене
“Чого вам?” – бриньчав металом голос невістки у трубці. А я й забула чого хотіла, бо ж от так вона мені за 20 років їхнього шлюбу із сином