anna
Телефон знову і знову кликав мене відповісти на дзвінок знайомою мелодією. Я старанно робила вигляд, ніби й не чую те, але раз по-раз не витримувала і малювала у
То був перший сезон що я на заробітках була. Везла додому гарну копійку, скільки “дірок” планувала закрити. У своїх мріях і сину допомогла і собі залишила, ще й
Звісно були у нього подруги, та не затримувались на довго. Все він щось не те знаходив, якусь непідходящу рису характеру, чи їжа не смакувала. А як то жити,
Зараз і згадати смішно, але ж кажу, як є – я не хотіла аби мій чоловік їхав на заробітки. Уява малювала як він знаходить іншу, як я залишаюсь
“Обирай з ким залишишся”, – сказав батько того дня. Мама ледь із ліжка підвелась і все просила мене піти із татом, бо у тій родині мені буде краще.
“Он який будинок великий. Разом веселіше” – заспокоював мене чоловік після новини про те, що він забирає свою маму жити до нас. Я й собі зраділа, бо й
Зоряна вийшла із дому і глибоко вдихнула рідного повітря: “Яка краса” – сказала голосно сама собі. За парканом почулось якесь шарудіння. Можна було б подумати, що там кіт,
Ще на дев’ятий день, як обід по свекрусі справляла, то ловила на собі якісь дивні погляди запрошених. Хто дивився і головою хитав, хто при погляді на мене зітхав
— А що із домом робитимемо, – запитую я у сестри і вже й дихнути лячно, бо від її відповіді залежить так багато. Я продавати його не хотіла,
Рішення прийшло саме собою до голови. Я аж підскочила на радощах: ну от і вихід, чого раніше не додала два до двох? Швидко вискочила з квартири і до