nat

Навчіть своїх доньок, що повернутися додому після невдалого шлюбу — це не поразка, а прояв сили. Краще залишити стосунки, які ранять, ніж повільно втрачати себе чи своє здоров’я.

П’ятнадцять років шлюбу я була схожа на їжачка, який ліз на кактус, плакав і все одно ліз в надії заслужити любов чоловіка. Матвій сприймав мої спроби як належне,

Звістку про те, що мій син одружується я прийняла в штики. Яке одруження, коли йому лише двадцять один рік? Сім’я – це дуже серйозно, це треба знати на

Бабуся Юстина знову шкандибала до мене, а я вже й не знала, що робити. Вже який рік одне і те ж прохання, але що я поможу, коли ж

Старенька ніяк не могла вийти з палати. – Ти клич медсестру, чуєш, я завтра з самого ранку прийду, принесу тобі щось смачне. Ти тільки мене дочекайся і не

Донька мене запросила в кафе аби познайомити з нареченим. Йти мені не дуже хотілося, бо душа моя була не на місці, але ж для Христі це така подія,

«Де ж я гроші діваю», – була першою думка, а іншою пішла та, що треба вже й економити, бо зарплата он як скаче, вірніше ниряє, треба відкладати… А

«Я ж на секунду вийшла на вулицю розвісити одяг, а вона десь ті ножиці вимацала і вже мені буде від невістки», – я розказувала кумі про те, що

– Марійко, та я чоловік твій, Павло! – Вибачте, але мій чоловік вже десять років на цвинтарі, а ви хто? – Що ти плетеш? Павло я, я тут

Коли я познайомилася зі своїм чоловіком, я була мрійливою і романтичною дівчиною. Якщо він не дарував мені квітів протягом місяця, я починала сумніватися: «Чи не охололо його кохання