Місяць тому була я на виклику, в новому районі, виходжу з під’їзду, дивлюсь, а мій Микола стоїть машиною біля сусіднього будинку. Відчиняє дверцята, а звідти виходить цаца модна; Микола бере сумки і заходить з нею в під’їзд. Присіла біля бабусь біля під’їзду, питаю: а це що за парочка пішла? ”А… це Лорка,- розповіли,- от вже три роки має нового кавалера, доньку йому народила, але він жонатий, кажуть, жінку має якусь затуркану”
Оксана – симпатична жінка, дуже добра, порядна, завжди усміхнена. Є у неї двоє коханих чоловіків, яких вона любить понад усе. Вона готує їм найсмачнішу їжу, щоб кохані чоловіки
Христя запалила свічку, підняла зажурені очі на ікону Ісуса: «Господи, забери. Старію я. Не годиться знову мені матір’ю бути. Дочка, Лідочка, школу закінчує. Скоро онуків чекати треба буде», – хаотично хрестилася, коли це робили люди, бо не чула проповіді священика, була в цю мить далека від Бога
Останнім часом Христя відчула зміни у самопочутті: слабкість, безсилля, дратівливість. Спочатку не надала цьому значення, гадала, що пора її жіноча згасає. А коли почала надокучати нудoта, втрата апетиту,
Дві благочестиві німецькі родини схвилювалися не на жарт. Звісно, винною стала Яся: бо в одній родині вона захомутала бідного Карла, а в іншій – плюнула у душу всім, хто так добре до неї ставився. Міхаель добився того, що розлучили їх майже одразу. І з величезним животом Яся вдруге за останні півроку вийшла заміж
На останній зустрічі випускників усі обговорювали лише одну тему – особисте життя нашої Ярослави. Певно, якби вона була така вертихвістка, як Cвітлана, чи мала напористий характер Галки –
Ніхто за тим і не помітив, як у двір заїхало новеньке, здається, щойно з салону авто. А з нього вийшов …Сашко. Радісно схвильований, урочистий. Знайшов поглядом Лідію і рішуче попрямував до неї. В руках — великий букет. Музики припинили грати. Танці зупинились. У повній тиші всі почули слова, сказані голосно, з притиском
Лідія, молода жінка, висока, ставна, з пишним кучерявим волоссям, передобідньої пори йшла до магазину. Раптом попереду з провулку з’явилася парубоча постать, що заточувалась з боку в бік. «Знову
Всю ніч перед від’їздом, обнявшись, проплaкали баба Саня з правнучкою. Проводжати Настуню прийшла чи не вся вулиця. Багато хто з жінок пустив сльозу, коли мала, щосили вчепившись у прабабусю, почала плaкати і просити: — Буня, не віддава-а-ай мене! Не хочу я в ту Францію!
Баба Саня душу вклала в Іруню, внучку від дочки-одиначки. Ще б не вкладати: вважайте, з пуп’янка випестувала. Рідний батько дитини після її народження «кудись повіявся», а мати «як
«Перерва, протягом якої ми не бачилися, була занадто довга, — відповіла вона, збентежено усміхаючись. — Мої діти виросли й одружилися, із внуками тепер «воюю». Я не звинувачую тебе, що не насмілився тоді зробити кроку назустріч, та й моєї провини в тім немає. Мабуть, сама доля не захотіла нас поєднати…»
Те ніжне почуття між мною та вродливою сільською дівчиною зародилося в стінах професійно-технічного училища міста Охтирка. Тоді, в сімдесятих роках, понад усе цінувалися щирість і скромність. Ситцева сукенка,
— А де я батька поселю? — голос Василя лунав роздратовано. — У мене відповідальна робота і потрібна окрема кімната для відпочинку, дружина теж усамітнюється. А дочка захоплюється музикою, в її кімнаті всілякі інструменти та пристрої. Зрештою, зривати батька з рідного обійстя не слід. Це буде йому не на користь. Та й ти нічого не втратиш, якщо поїдеш із сином у село. Сергій тимчасово поживе сам, а згодом усе втрясеться
Успіхами сина Петро Данилович не міг натішитися. Василь закінчив школу із медаллю, а інститут — з відзнакою. Працювати залишили в Києві. Через п’ять років обійняв відповідальну посаду, а
Її батьки були проти такого зятя: ні кола, ні двора. Але таки погодились, проте поставили категоричну умову — на весіллі ні матері, ні родичів нареченого бути не повинно. Ганьби їм не треба. Легенда буде, що ті далеко за кордоном, прилетіти не було можливості. Що подумають з «того боку», їх не цікавило, хай дякують, що погодилися прийняти в родину такі злидні
Ліда збирала сина в дорогу. Два літніх місяці промайнули як один день: час повертатися Сашкові на навчання. Четвертий рік він гризе граніт науки в одному з харківських вишів.
Біля нашого будинку є гарно впорядкований дитячий майданчик. Тут завжди гамірно. Приходить сюди й молода жінка у чорній хустці з трирічною донечкою Настусею. Спостерігаючи за цією картиною, не можу стримати сліз. А ще згадується інша — з мого далекого дитинства
Біля нашого будинку є гарно впорядкований дитячий майданчик. Тут завжди гамірно. Приходить сюди й молода жінка у чорній хустці з трирічною донечкою Настусею. Її чоловіка, Настусиного батька, не
Довго село гуло. Але не дуже й співчували люди Марії, знали, що не цінувала вона свого чоловіка. А Миколу поважали, бо добрий, завжди готовий допомогти. Чи журилася Марія? Так, але по-своєму. Все бідкалася, що такого працьовитого чоловіка у неї вкрали. Він же все умів робити!
Ця історія сталася в одному з прибережних сіл Славутича. Сюди, у мальовничий куточок Придніпров’я, кожного року приїздили відпочивальники з Києва. Того літа у Приходьків поселилася миловида, середніх років

You cannot copy content of this page