Катерина на те аж в долоні сплеснула. — Ще тільки цього йому бракувало! Людочка своїм батькам і не казала, що в нього є дитина. От мудра дитина! Шепче мені на весіллі: «Глядіть, не проговоріться мамі, що Ігорчик на дитину гроші платить. Не треба, щоб вона знала!» І справді, що, в нього на чолі та дитина вимальована?
Доки Катерина йшла до своєї хати від сільмагу, майже все село вже знало, з нагоди чого вона так закупилася, що ледве волочить дві величезні сумки. З кожним, кого
Дружина забороняє мені спілкуватися з батьками. Квадратні метри виросли глухою стіною між рідними людьми.
Часом ми вибираємо собі пару, яка згодом виявляється не тією людиною, яку хотіли б бачити поряд наші батьки. Так сталося і зі мною. Як і будь-яка молода сім’я,
Не було ані жалю до себе, ані нарікань на весь світ, розуміла — вона мусить перетерпіти і мужньо все сприйняти. Очі наповнювалися сльозами, коли дивилася на двох діток — донечку й синочка. Як вони будуть без неї? А чоловік? Ніби й кохає, переживає, піклується. А як воно буде, коли іншу матір дітям приведе? Автоматично щось робила, ходила до останнього на роботу, іноді навіть сміялась, а думки, наче миші, гризли душу
З великої дружби між двома жінками, хоч скептики і не вірять у наявність такої. А вони — наче сестри, розуміли одна одну з півслова. Олена лікар, за спеціальністю,
Коли відпустка добігала кінця, вони вирішили прогулятися містом. Зазирнули у місцевий ювелірний магазинчик. Поки Лариса розглядала товар та прицінювалася (бо гроші, які взяла із собою на курорт, вже закінчувалися), її кавалер просто прикипів поглядом до вітрини. – Ларисочко, кицюню, ти тільки глянь на цей чудовий золотий ланцюжок. Яка витончена робота, яке оригінальне плетіння! Ларисочко, квіточко, він зовсім тоненький і не дорогий. Мені б так хотілося, щоб ти мені його подарувала
Про цей випадок мені розповіла моя близька подруга, коли саме повернулась з моря. Розповіла, що пoзнайoмилася там з досить милою жіночкою Ларисою, яка і розповіла їй свою маленьку,
Хлопця покохала вродливого, веселого. Побралися, перші роки жили, наче у казці. Працювали, разом дома господарювали, донечку гляділи. Друзі забігали до нас частенько. Як же мені не підказало серце, що серед тих друзів — лихо наше ходить
Люди кажуть що, гарна я, а щодо роботи — зовсім ніякої не боюся. Хлопця покохала вродливого, веселого. Побралися, перші роки жили, наче у казці. Працювали, разом дома господарювали,
За п’ятнадцять хвилин мама була тут як тут. Зайшла у квартиру, оглянула – нічого не зникло. Чоловічі туфлі, начищені до блиску, стояли при вході, одяг був акуратно розвішений на кріслі. Нічого не перевернуто, не розкидано. І тут чолов’яга розплющив очі. Він ошелешено зиркав то на молодшу жінку, то на старшу. А ті, озброївшись пательнею та металевою лопаткою для взуття, наступали. Бідолаха пробував опиратися. Та, почувши, що викликають пoліцію, став проситися
Вже давненько всі Ольчині подруги повискакували заміж, а деякі встигли вже й розлучитися, тільки Оля засиділася у дівках. Вже 35 позаду, а чоловіка, який повів би до шлюбу,
Більшість авто не зупинялася, а якщо хтось і пригальмовував, то з’ясовувалося, що Наталі з ними не по дорозі. Стомившись стояти «з одним розпростертим крилом», як сама й зіронізувала, присіла на лавці і з тривогою спостерігала, як на містечко опускається вечір. Тож спочатку навіть не звернула уваги на великий чорний автомобіль, що безшумно підкотився й зупинився. — Дівчино, вам куди? Наталя здригнулася від несподіванки
У селі, де мешкала Наталя, зупинка маршрутки стала останнім часом найпопулярнішим місцем. Власне, сама маршрутка не дуже й має до цього прямий стосунок. Вона як курсувала двічі на
Коли дружина повернулася з моря, то поставила мені умову: – Змінювати нічого не будемо, жити будемо разом дітям батько потрібний. А до нього я буду ходити двічі на тиждень. Тобі вітання і попередження: якщо мене не будеш відпускати, він “розбереться” з тобою
Крокує вулицею жінка… – Як сонце! говорять чоловіки. А для когось бах! і сонячний удар, і зупиняється серце: це Вона! Не кожна людина любить несподіванки, але доля завжди
Вранці усе село гуділо про Наталю. Люди усіляко говорили про неї – одні шкодували, інші казали, що, можливо, й заслужила таке. Олексій, прокинувшись вранці, збагнув, що накоїв. Боявся, що ось відчиняться двері і за ним зайдуть, щоб відправити у відділок. За кілька днів він виїхав на заробітки в іншу область
Люблю їздити потягом. У ньому якось затишніше, ніж в автобусі. Особливо вранці, коли під ритмічний стук коліс пасажири ще дрімають, додивляючись свої сни. Я теж зручно вмостилася на
Олександр виявився красенем з голубими очима та ще й начитаний. З ним було дуже цікаво розмовляти на різні теми. Так, він був одружений, у нього був син, але це дівчину зовсім не бентежило, вона вперто йшла до своєї мети. Зустрічались на дачі Маргарити, яка порадила дівчині просто зробити все, щоб якнайскоріше стати матір’ю, а сама почала «обробляти» Сашка
Анжела була єдиною донькою люблячих, забезпечених батьків. Батько мав власний офіс, де мама працювала юристом. Ще були два дідусі і дві бабусі, які безмежно любили свою внучку, виконуючи

You cannot copy content of this page