Цитати з Біблії на всі випадки життя: коли люди тебе підвели, коли твій гаманець порожній, коли ти їдеш далеко від дому
Бувають моменти, коли потребуємо найсильнішої підтримки, такої надійної опори, яка допоможе не впасти і йти далі. У Святому Письмі маємо все, що може допомогти за будь-яких життєвих перипетій.
– Ти соромишся своєї дружини? – Та, ні… Розумієш, сонечко, жінки, мов квіти, – найкращими та найдорожчими є ніжні бутони та ледь розквітлі суцвіття
Дмитро довгенько порпався у шафі, потім кілька хвилин прискіпливо розглядав свій вихідний костюм, бідкався: – Через кілька днів прийом у шефа, треба мати вигляд на всі сто! Все
Вона прокинулася від світла ліхтарика. Хтось був у її квартирі й щось шукав. Відкрила очі, але не ворухнулась, так і лежала тихо, спостерігала, що ж буде далі. Пляма від ліхтарика спочатку літала по стінах, потім перемістилася на шафу з одягом, далі – на стелаж із книгами. Кроки того, хто світив, були тихими й непевними
Вона прокинулася від світла ліхтарика. Хтось був у її квартирі й щось шукав. Відкрила очі, але не ворухнулась, так і лежала тихо, спостерігала, що ж буде далі. Пляма
Це ж яка пам’ять! Це ж яка відданість! А коли підвів таки голову, то побачив закономірну, певно, для цієї ситуації картину: плакала сваха, плакала свашина мати
Несподівано мені поталанило: обзавівся сватами в обласному центрі. Тож тепер відрядження мене не лякали. То раніше їдеш в ту «область» і не знаєш, де ніч докоротаєш. А це
Я з подиву одразу вигукнула: «А де твоя коса?!» Мар’яна спершу зніяковіла, а потім усміхнулась і пояснила, що… продала її. Я ще й пожартувала: невже у директора школи така мала зарплата? А ввечері мати розповіла мені
Звично переосмислюючи все, що сталося за день, я поспішала з роботи додому. Вся у своїх думках, не помічала нікого. Та раптом хтось смикнув мене за рукав. Від несподіванки
Микола завербувався і повіявся на Схід — романтики шукав, кращого життя. Липкий до молодиць, як Боже ти мій бачиш, — от і вся його романтика. З півтора року чи й більше — ні копійки від нього, ні словечка… А тоді приїхав і проситься: «Прийми назад». Дуpна була — прийняла, пожаліла. А можна було збутись горя і доживати тепер у спокої
Христининого язика боялися, мов кропиви. Бо хіба не сказала взимку, коли брали кукурудзу біля комори, — Голька Гречиха чула — своїй рідній тітці: — Та ви обоє однакові,
Сорокарічна жінка не знітилася, коли побачила в руках сватів свій подарунок. — Я хотіла вкрасти ваше щастя, та не вийшло з цього нічого… — з іронією сказала Леся. — Льоню я полюбила тоді, коли ти його, Ларисо, ще не знала
У день їхнього весілля наречений зробив Ларисі подарунок. Він, знітившись, простягнув їй щось загорнуте у білий папір, перев’язане рожевою тоненькою стрічечкою. — Тільки не смійся з мене… —
Лана прокинулась іншою людиною, із ясним розумінням: весілля не буде. Але як пояснити це Сашкові?
Високий, чорнявий, надзвичайно гарний, він іде до неї. Підходить повільно, торкається щокою її довгого волосся, потім бере за руку. Вони танцюють, він шепоче їй: «Я тебе кохаю»… Дзвінок
Хлопчик швидко приживсь у бабусі серед тіток та двоюрідних сестер. Вдома йому останнім часом було незатишно — сумно без сестрички, ще й мама мовчазна, наче кам’яна. Вона лише те й робила, що дивилась на дорогу. Вночі зривалася від кожного звуку та бігла до вікна
Різнобарвні айстри пахнуть ранньою осінню, чорнобривці навіюють спогади про маму. А коли я дивлюся на квітуючий морозець, то завжди згадую двір, де жила самотня жінка з дивним ім’ям
Іван відчував: недовго залишилося. Вирішив висповідатися перед донькою. – Збрехав я тобі. Прости. Не зраджувала матір ні мене, ні тебе. Просто жити в селі я не міг. І тебе хотів в люди вивести. І Варвару я обманув. Сказав, що везу тебе лише в гості
Дожила Варка до восьмого десятка. В селі її вважали одинокою. Мала чоловіка. Але коли то було! Народила доньку. А хто про це пам’ятає? Варка сама збивалася з ліку:

You cannot copy content of this page