nat

– Він чоловік, він хоче дитину, а як ти йому не здатна дати дитину, то чого ти так реагуєш? Свята простота… А й справді, чого? Але я так

Пригадую, як ми якось йшли з нею з садочка, а на зустріч якась жінка, сіра, як і усі ми, а мама, аж засяяла: – Доброго вечора, Марто Василівно,

Знаєте, іноді життя підкидає такі сюрпризи, що віриш у магію, навіть якщо до цього була в ній скептиком. Ось і я, здавалося б, давно навчилася не чекати допомоги

Коли я була дитиною, мені здавалося, що світ несправедливий. У нас була сім’я з чотирьох осіб: мама, тато, я і моя молодша сестра. Але вже тоді було відчутно,

Мій зять людина забезпечена, тому я спочатку доньці й не повірила, що він чеки всі перевіряє. Бо, хто ж таке буде робити і на такі дрібниці час тратити,

Мені тоді було трохи за тридцять і я була розлучена, мала доньку, а от за чоловіка й чути не хотіла, бо так опуститися через дурничку, на нас махнути

– У відрядження їздить, телефон з собою всюди носить, чоловік він гарний, а ти вже старієш… Звичайно, що мені все це з голови й не виходить, а раз

Це був мій другий шлюб, а для Миколи перший він ще був хлопцем в сорок років. Казав, що у нього були стосунки, але все якось до весілля не

Отож, Андрій жив зі мною у квартирі моєї мами, мама також з нами жила, але вона була жінка завжди добра і поступлива, тому до зятя претензій не мала,

Мені така тиша незвична була, бо останній місяць був дуже насиченим, а тут так, наче когось в хаті нема. та зрозуміло кого – мого синочка любого, що тільки