Увечері вдома у батьків Ліля була задумлива. Від роздумів її відволік телефон. – Я внизу чекаю на тебе. – коротко сказав Костя
– Ліль, ти ж знаєш, я тебе кохаю… – почав Костя, але Ліля не дала йому договорити. – І все життя любив би. І на руках носив. І
– То замість того, щоб ми разом десь ходили, ти вибираєш матір?
Ще молода жінка несміливо відкрила двері рідної домівки. Вона не була тут роки, відколи вийшла заміж за Петра. Від цього спомину про чоловіка знову на очах виступили сльози.
І ось минає рік, Ліля виставляє фото гарної квартири, де вона на розкішному дивані з букетом квітів, діти біля неї, всі усміхаються
За кілька останніх місяців сталося так багато подій, що я вже думаю чи це все не без причини? Я куму на кілька днів прихистила в себе, бо у
– Ти голос прикрути, – каже свекор.
За п’ятнадцять років я свекрусі так і не сподобалася, не вгодила, не полюбилася. Та й я вже перегоріла бажанням добитися її схвалення, доросла ж уже, хоча прокидається в
І ось я на поріг хати, ще не переступила, як чоловік каже: – А чого то ти нічого не кажеш, що не плануєш вертатися?
Чи то Леся ще не знає, чи просто так собі це все сприйняла за чисту монету, але донесла до мого чоловіка те, що я говорила, не заперечую, говорила,
– Але ж я попереджала, що речі не нові, і краще буде, якщо я спочатку їх перевірю. – Олену зачепив докір Марії Петрівни.
Олена гуляла із сином на дитячому майданчику, коли до неї підійшла сусідка Марія Петрівна. – Як чужі дітки швидко ростуть. Ще вчора, здається, з коляски агукав, а тепер
«Ти сама, бо ціни собі не можеш скласти!», – переважно так реагують так звані кавалери на мою відмову
А я думаю, що то збуваються слова моєї бабусі, яка хитала головою і казала: «Не вийде вже ти, Тамаро, заміж… Краще би він тобі зрадив, а не так».
Вона не сидить удома, теж працює, подруги є, але останнім часом я почав дратуватись через її скарги
Влаштувався на нову роботу, зарплата вища, обов’язків більше, але мені подобається. Якщо показувати себе з кращого боку, то можливе підвищення за рік. Загалом, поринув у це все, хочу
Я втомилася викидати гроші на все це, бо ж воно не падає мені з неба. На мамину пенсію квітки не купиш, як і насіння чи цибулі, чи помідорів
Весну я не чекаю з нетерпінням, адже знову треба буде садити город, хоч як я не переконую свою маму цього не робити. Розказую, як було минулого року, позаминулого
Я й досі перебуваю в подиві від вчинку подруги. Тепер вже мені зрозуміло, чому нормальні жінки не можуть знайти собі чоловіка, коли отаке діється.
Я в тому віці, коли корчити з себе принцесу вже якось не комільфо. Ні, я не приховую, що мені сорок один рік, розлучена і маю двох дітей. Вже

You cannot copy content of this page