Коли я лиш віддавала дитячий одяг, то думала про те, як добре, що мій чоловік мене забезпечує, що я маю змогу купити дітям найкраще. А через два роки все змінилося просто кардинально, я навіть думала чи не віддала з тим одягом й наше щастя?
Про те, що я живу просто чудово я знала, але на фоні моєї колишньої однокурсниці, я нарешті змогла оцінити ту різницю, яка була між нами. Отож, гуляла я
Як так можна любити гроші – мені просто в голові не вкладається! І яка вона мені після цього сестра? А мама теж стала на її бік. Мовляв, якби ти нічого не винюхувала, то мала б і далі чоловіка і щасливо з ним жила
Ми з сестрою виховувалися наче в одних умовах, але вона виросла такою меркантильною, що нас в родині взагалі нікого такого нема. вже який рік вона за кордоном працює,
Чоловік до мене вернувся через сорок років, зайшов до хати, мов давній газда і каже: – Вернувся я, як хочеш, то можемо й розписатися, що ти будеш одинокою жити
А я й не знала, що сказати маю, бо колись про те й мріяла, щоб вернути його, щоб жили ми лиш один для одного, хоч слова його на
Коли тітка нареченої вихопила у мене з рук телефон, я все зрозуміла. Я зайва на святі власного сина! Але це не найгірше, адже тепер я не маю де жити, а все ось чого
Ми були звичайною родиною, єдиний син, ми працювали з чоловіком, на квартиру збирали. Було всяке в родині, бували й гроші, а бували й дні, коли їли картоплю тричі
Я ще трималася, коли свекруха виставляла на видному місці фото колишньої Сергія і годинами розказувала, яка вона хороша була дружина і мати. Тоді я поставила дуже просте запитання Сергію і відповідь на нього мене вразила
Я тепер і не знаю, для чого ми разом живемо, бо як можна було так відповісти? Я з Сергієм познайомилася, коли мені було сорок один рік, мій чоловік
Антон знайомить мене зі своїм батьком і у мене очі стали мов тарелі. Не може бути! Цього просто не може бути! Я ще сподівалася, що я обізналася, але й батько теж вражено прошепотів: «Доню»
Не знаю, як вискочила тоді з кафе і побігла геть, в вухах звучало те «доню» і не знаю, що мені було прикріше – що я таки знайшла батька
Це кошеня давно жило в підвалі цього під’їзду і навчилося відрізняти людей, які винесуть молочка і тих, які й посунуть
І про цю дівчину, яка живе на третьому поверсі йому теж все було відомо, але дивувало його інше – чому вона сама не здогадається? Ні, йому від роду
Мене всі питають, який то рецепт повернення чоловіка додому, бо ж сам до мене вернувся і не просто вернувся, а пилинки з мене здуває і слова поперек не каже. Та чого ж не поділитися, коли люди добрі питають, тільки тут є невелика заковика, бо не всі так зможуть
Я пішла жити в невістки в доволі забезпечену родину за тими мірками. Я вважала, що вхопила Бога за бороду і ніколи в житті працювати більше не буду. Скажете,
Нещодавно мені зателефонував Михайло Якович. Це ім’я мене здивувало, адже це батько Андрія, який покинув родину багато років тому.
Я нещодавно зіткнулася з дуже незвичною ситуацією, яка поставила мене перед важким вибором. Мого чоловіка, Андрія, не стало кілька років тому, я залишилася сама з двома дітьми. Зовсім
Я бачила, як Леонід мене уникає, як буквально біжить повз, коли я йду, як не ходить більше у їдальню їсти. Не треба бути провидицею аби зрозуміти, що таки Анна добилася свого, хоч він їй навіть не був потрібен. А як все починалося
Запевняв мене Льоня, що любить мене безмежно, що такого ангела як я треба ще пошукати і я його віддушина. І ще запевняв мене в тому, що давало мені

You cannot copy content of this page