Я не знаю в який момент моя доня почала мене соромитися. Колись, як була маленька, то не хотіла й на хвилинку мене лишитися, а тепер навіть на весілля не покликала: – Для чого будеш аж так далеко їхати. Я тобі фото вишлю, – сказала вона.
Віддячила мені донька, хто б міг подумати. Ми ж з нею були такі рідні одна для одної, бо батько її мене покинув, коли зрозумів, що при надії. а
Я роки пропрацювала в Італії і такої погорди від своєї багатої сеньйори не бачила, як зазнала від свахи, вся заслуга якої була в дідові, який був професором при інституті, впхав туди свого сина і тепер вона теж там викладає.
– Ми професори в третьому поколінні і в село?, – казала вона нам в очі, коли гостювала у нашому гарному будинку з усіма вигодами. Пес їй заголосно гавкав,
Тепер я рада, що за ці тридцять років так і не зізналася чоловікові, що у мене на серці. Хоч бували дні, коли я розуміла, що він заслуговує на те аби в його житті було кохання. Проте, я переконувала себе зовсім іншими аргументами – я ідеальна дружина і мої старання ось так винагороджуються
Тепер я рада, що за ці тридцять років так і не зізналася чоловікові, що у мене на серці. Хоч бували дні, коли я розуміла, що він заслуговує на
Ні, застала я їх, але ж не такої реакції від чоловіка я чекала, а виявилося, що то я впала в його очах, уявляєте? Любчині одяганки на гіллі гойдаються, а не порядна при цьому я.
А почалося все двадцять сім років тому, коли я вийшла заміж за Руслана, бо дуже його кохала. Ще б не покохати, як хлопчина на гітарі бринькає та мені
Наважитися поговорити зі старшим сином мене переконав випадок. Мене й до того, то тиснуло, то хитало, але, коли сусідка мене на підлозі відливала, то вже зрозуміла – пора.
Хоч мені й шістдесят п’ять років та маю синів як соколів, але онуків нема. Коли ж не стало чоловіка, то взагалі не стало ніякої надії на щасливу старість.
Якби я вже не обпеклася, то не вчинила б так у цих стосунках. Бо одне діло довіряти, а інше чути в трубці жіночий голос об одинадцятій вечора.
Мені ніяк не вдавалося знайти собі пару, навіть на дискотеках в молодості я так само підпирала стіни, хоч в юності всі гарні. Думала, що поїду вчитися і там
Не думала я ніколи, що аж тепер чоловік в голову пошкрябається і зрозуміє як то відчувати, коли тобою нехтують. Шкода, що відчув це через доньку, але, видно, й вона через це має пройти.
Ми зі Степаном одружилися молодими і разом вже двадцять сім років. Якраз недавно видали заміж доньку і думали вже онуків дочекатися, про дачу мріяли, але приїзд доньки все
Може, я й не все на світі бачила, але розрізнити, як до тебе ставляться по смішках і перешіптуваннях ще можу. Не думала я, що син так поведеться, але як собі постелить, то так і виспиться.
Назар – мій молодший, пізня дитина і тому, певно, забагато люблена. Все було для нього, бо ми вже тоді й на ноги з чоловіком стали і часи змінилися,
Думаю, що це все сталося через доньку і її звістку. Я не могла уявити, що вже по моїй молодості, розумієте? Я ж ще така молода і Святослав без мене не може!
Я сама теж вийшла заміж в двадцять років і ніколи не наполягала на тому аби й донька так чинила, бо в такому віці ще життя не знаєш, а
Аж такої потреби їздити на заробітки у мене не було, але, як то кажуть, головне почати. Спочатку я їздила на сезон ягід та овочів. А далі зрозуміла, що можу заробити все більше і більше, що я вдома таких грошей ніколи не матиму і втягнулася до того, що вже не була вдома по року і більше.
Вдома ж не лишала крихітних дітей, всі вже дорослі і вміють за собою походити. Не буду ж я ввесь час озиратися на те, що там хоче чоловік. –

You cannot copy content of this page