nat

Чоловіка свого першого Івана я дуже любила і щаслива була дуже з ним. Жили ми в кооперативній квартирі і виховували донечку. Кімнатку йому дали від заводу, де він

У мальовничому селі на заході України живе неймовірна родина моїх сусідів. Вони мають великий, затишний будинок, який оточують квітучі сади та зелені поля. У цій родині завжди панували

Ми з Валерієм познайомилися в інституті і закохалися. Поки були в місті, то я була на своїй території і хлопець до мене ставився з якимось захопленням. Цілував мої

Оленка – моя єдина донька і занадто ми її з чоловіком любили та догоджали, бо чому тоді у неї виникло стійке твердження, що любити, то обов’язково щось давати,

– Та квіточки для тебе, дитино рву, – кажу дитині, а на зятя вже так зиркаю, що в іншого б і земля з-під ніг пішла, а той наче

Мені зараз сорок вісім років і настала пора вертатися до свого коріння – до села, діти скоро своє життя влаштовуватимуть, а нам з чоловіком буде місце в селі.

Я все життя з чоловіком прожила в батьківській хаті і ми все життя будували власну. А поки будували, то й пристарали четверо діток, яких я безмежно люблю: двоє

Ми були створені один для одного, я і Роман. Він – моє шкільне кохання, як і я його, ми не мислили життя один без одного, бо зналися ще

Я живу з мамою і татом в нашій старій квартирі. Хоч вона й рахується трикімнатною, але місця дуже мало. Я працюю, як і мама, тато вже на пенсії.

– Добре жили, – вичитувала вона моїй мамі, – то мій син постраждала сторона, а вона он, що творить, вам людям в очі дивитися як, нормально? Мамі було