Особисте життя моєї свекрухи вилазить мені боком і я не розумію, чому саме я маю найбільше від цього потерпати? Я не можу ні на роботу втекти, як чоловік, бо у мене семимісячна дитина, а приймати її та вислуховувати жалі на життя, яке проминуло, я просто не маю часу!
Мені шкода кожної хвилини, яку я витрачаю на докучливу свекруху, бо я за той час би поспала, а вона торочить і торочить, який то її чоловік був за
Чує моє серце, що син мій прийде старість доживати до мене. Йому зараз п’ятдесят років і він почав будувати власну хату, хоч я йому сто разів казала про те, що давно так треба було зробити, ще, коли лиш він оженився на Раї!
– Миколко, поки ти молодий, то будуй хату, бо ти для них будеш довіку приймаком. – Мамо, мене Рая любить і теща мене поважає, тесть за панібрата, самі
Мати моя мені завжди казала, що я «причіп», який вона б радо скинула та не може, бо совість не дозволяє. Але так ставитися до мене, видно, дозволяла, адже, як тільки вона вдруге вискочила заміж, то нянькою її дитині була я. Її мало хвилювало чи хочеться мені на вулицю до подруг, я мала сидіти з дитиною, щоб її новий чоловік не дратувався через те, що дитина вередує.
Саме маленький Дмитрик вперше дав мені відчуття, що мене люблять, він обіймав мене рученятами і казав: «любу-любу», проте надто швидко він виріс і приєднався до тих, яким я
Мене мама інакше не називала, як плямою на їхньому бездоганному роду, мовляв, ростили мене, леліяли, а я он як з ними. Я росла в лікарській родині, де дідусь і бабуся були лікарями, тато був лікарем, а мама була медсестрою.
Тому моя доля була визначена – я теж поступила в медичне. Але вчилася я погано, бо ніяких ні задатків, ні бажань здобути саме таку професію не було. Хоч
Свекруха всі двадцять три роки лізла в нашу сім’ю зі своїми цінними порадами, все їй було не так і не те, тому на слова «приємні» вона не скупилася. Але я від неї такого й не чула, як вона почала мені виговорювати після того, як я пішла на сватання з сином без чоловіка.
– Та ти нашу всю родину підставила, та як про нас свати подумають! Ти чим взагалі думала? – Про те й думала, щоб син наш, а ваш онук,
Я як побачила куди мій син гроші діває, то вже вирішила остаточно, що від мене він ні копійки не отримає. То я тут батрачу на чужині, а він отак фітькає? Е ні, так не буде!
Доля моя така ж як і тисяч наших жінок – стала в родині за вола і за чоловіка, поїхала за грошима і вже який рік тут на чужині
Я зайшла на кухню і очам не повірила – на столі вечеря, в вазі квіти і чоловік, який мило усміхається
– Дарино, мий руки і вечеряти. Я вже тебе зачекався, – сказав він і потягнувся до мене. Я вискочила з кухні, мені дух перехопило – отже ж, як
Вирішила я звести з чоловіком рахунки. Так, саме звести, бо розходитися я не планувала, адже у нас діти, хоч і великі, але й і вчити їх на щось треба і далі й одружувати прийдеться
Та й Мирон теж не планував йти з родини, він собі так просто звик жити. То вперше, коли я дізналася, то хотіла його просто, ну, не знаю, що
За свої довгі роки я знала лише роботу і діти, якби мені хтось казав, що я маю жити для свого задоволення, то я б подумала, що наді мною кепкують. З задоволення було задерти ноги вище голови, коли припленталася з грядки і хоч хвилю так полежати, поки тебе окрик свекрухи не згонить:
– Знов ноги задерла та вилежується, а я маю все за неї робити? Отаке було моє і життя і сокровенні бажання. Як тепер згадую за молодість, то лиш
Я влетіла до невістки в хату, як той коршун і те, що я там побачила, лише підтвердило мої думки. У неї якраз зібралася весела компанія і всі застигли, коли я ввійшла в двері. Які навіть не закривалися.
– Що ж, невісточко, і я з тобою посвяткую, я й подарунок привезла, а ти все не даєш мені дитині вручити, – сказала я їй і почала шукати

You cannot copy content of this page