Те, що мені повідомила тітка чоловіка якось мені в голові не вкладається
Так склалося, що тітка мого чоловіка є близькою подругою дружини мого рідного дядька Віри. Ми з дядьком і його родиною бачимося дуже рідко і ще рідше вони приходять
Ми з чоловіком жили погано, але я не планувала нічого міняти, бо ж що натомість? Піти з дітьми до матері, а далі що? А так дах над головою є, дітей є на що годувати. А любов? – та вже якось без неї проживу
З сімейного життя пам’ятаю лише кухню, завжди мріяла, щоб у мене на кухні був телевізор, як в американських фільмах і тоді я б не потикалася ні до чоловіка
Я Віктора з родини не забирала, щоб там його дружина не говорила, вона ж сама від нього відмовилася, хоч він лише просив невелику перерву в стосунках
Так, я роки любила свого начальника, Віктора Петровича, хоч і чітко розуміла, що він не кине ні дружину, ні дітей. Я себе надіяла тим, що от діти поїдуть
Звичайно, що я на сестру була ображена, бо виходити заміж перед мене, то погана прикмета. Якби ж я знала, що потім сестра мені стане поштовхом для мого щастя, то й не сумувала б так
Не скажу дивину, що сестра молодша чомусь часто красивіша за старшу, таке й у нас з Мариною було. Я серйозна та слухняна, а Марина весела і гарна, тому
– Це дуже добре, доню, що ти мені найперше зателефонувала, а не почала все Сергію вивалювати, – гладила я плечі дитини, що всі тряслися, – Повір мені, нема гіршого, ніж запам’ятатися чоловікові отакою
Я взяла її за руку і повела до дзеркала. – Ти хочеш аби він згадував про вашу останню розмову і ти була в такому вигляді? За чим тут
Це було зі мною якраз в цю пору, перед різдвяними святами. Я приїхала поприбирати все поки приїдуть мої основні королі, чоловік та син, бо вони любили аби хата вже була добре протоплена і не було того холоду, який буває в хаті, в якій не живуть
Та й не дуже мені подобається й зараз, коли мені крутяться під ногами та щосекунди щось тим чоловікам подай та принеси, таке враження, що вони поза нашою квартирою
Я шкодувала в житті лише про одне – чому я не зустріла Степана в двадцять, а лише тепер у п’ятдесят сім років? І, що мені тепер робити з чоловіком? Він же без мене не проживе, буквально
Справа в тому, що мій чоловік професор і всі його думки тепер зайняті лише наукою, хоча колись були зайняті молодими жінками. Я так мріяла, щоб знову якась дівчина
Це було на початку двотисячних. Ми з Миколою були одружені вже два роки і мали намір купити квартиру. Заробити не було де, тому чоловік з бригадою поїхав за кордон. Спочатку він ще мені телефонував на пошту і я чекала годинами на дзвінок, але потім просто пропав.
Не було його пів року, не було його рік. Він не давався чути ні батькам, ні друзям і ми всі подумали про те, що сталося невідворотне. Мені тоді
Ми йшли зі знайомства зі сватами додому і мій чоловік був просто як чорна хмара. Я це списала на те, що він нашу донечку завжди дуже любив і леліяв, тому йому важко зрозуміти, що вона вже не те беззубе дівчатко з п’ятьма косичками, а доросла жінка, яка хоче створити свою власну родину
Не скажу, що мені зять сподобався, ну, наче милий, любить Іванку, але от сваха майбутня! Весь вечір розказувала, який у неї Леонід розумний, гарний, успішний і як йому
Свій секрет мама розповіла мені перед весіллям і попросила аби я не розповідала майбутньому чоловікові про нього. Я не знала, що й думати, бо з одного боку ситуація абсурдна, але раз всі ці роки вона працює, то, може, варто маму послухати?
Отож, мама переконалася, що вдома нема нікого і тато точно пішов у справах і сказала мені, що вона вже двадцять п’ять років ховає від батька великий секрет, бо

You cannot copy content of this page