nat

– Люди недосконалі, – казала Злість Любові, – Тому вони більше стають на мій бік. А твої шанувальники як рідкісні квіти… – Давай перевіримо, – каже Любов, –

Звичайно, я рада бачити сина, але ж мені треба не лише його присутність, але й допомого – паркан поправити, в стайню піти, на городі допомогти. Я вже такої

Перший мій шлюб тривав десять років і в ньому я була і за маму, і за тата, а чоловік що робив – не відомо. Жив, як жив, а

Проти мене та моїх батьків збунтувалася вся рідня, бо ми віддали бабусю (батькову маму) в будинок для людей літнього віку. У бабусі серйозні проблеми із пам’яттю, з усіма

У нас двійко дітей. З молодшим сином Віталік не залишався ні разу сам, нашу трирічну доньку лише кілька разів забирав із садочка, але щоб піти погуляти в парк

А все через оте новомодне молоде життя, бачте, вони хочуть до весілля характерами притертися… Я говорила Насті, щоб гнала від себе такого хлопця. – Що ти, у мене

А вони й тікають, думають, що я пса буду спускати… та я б і не спустила, то ж діти… Хоч і чужі… Вони переселилися до двору Потапенків, який

– Дитино, – казала мені бабуся, – подруги в тебе мають бути поза домом і нікого не тягни до хати… Бо навіть до твого найменшого щастя у неї

У моєї сусідки Марії лише й розмови було, що треба вже йти на той світ, але аби так, щоб людей не потурбувати: – Ні, взимку я не хочу,

Вперше за цією дівчинкою я мала можливість спостерігати на синовому дні народження. Ми тоді святкували його тридцятиріччя і гостей було доволі багато: друзі, родичі, сусіди. Мира завітала на