– То свекруху по санаторіях, а я маю в тебе гроші випрошувати на дрібниці
Ви пробували відмовляти найріднішим? І я не змогла, тому й таке зі мною сталося, що й не знаю, як те все докупи скласти. Я заміжня десять років, живемо
– Оксано, а доки я буду Віталія годувати? Та скільки можна на мої плечі перекладати оте готування. Я хочу відпочити, а він щоразу до мене та й до мене і мені лиш за плитою стій. Як не вмієш готувати їсти, то прийди до мене і я тебе навчу
Моя свекруха дуже смачно готує, тому я не раз чула від чоловіка: «А у мами смачніше», коли він смакував мої страви. До шлюбу мені здавалося, що я смачно
– Нащо тобі весільна сукня і ресторан, якщо треба вже думати про дитину?
Хтось з мудрих сказав: ніщо так не губить шлюб, як цікавість. А я дуже хотіла заміж, хоч одним оком, хоч доторкнутися, хоч шматочок маленький того заміжжя… А як
– То хіба квартира, – казала свекруха, оглядаючи мої метри, – та у нас вдома курник більший.
Коли я познайомилася з Петром, то вже мала свою квартиру, хоч мені тоді було лише двадцять дев’ять років. – То хіба квартира, – казала свекруха, оглядаючи мої метри,
– А що тобі важко на всіх сніданок зробити, – каже свекруха, – Ти ж і так вдома сидиш, а ми всі на роботу йдемо.
Попала я в багату родину, але чи не одразу перетворилася на куховарку і прибиральницю, а не на члена родини. – А що тобі важко на всіх сніданок зробити,
– То купіть нам квартиру і ми переїдемо радо, – кажу я їй
Чому все має бути «потім»? Щоб вже нічого потім не хотілося? Хто таке придумав? Таке враження, що передають у спадок економію і скнарість, а не будинки і машини.
Попросила чоловіка прописати мого теперішнього чоловіка в квартирі
У мого колишнього чоловіка давно інша родина, я так само закохана і щаслива в стосунках жінка. Вірніше була. Бо рішення мого колишнього чоловіка аж ніяк не сприяє тому,
Тоді я вперше побачила Володю таким, який він є
Я дивилася на колись кохане обличчя, не роки змінили його, ой не роки. Правду кажуть, аби сильно кохати – треба мати сміливість. Сміливість бути з людиною, яку любиш
У моїй просторій трикімнатній квартирі було все: підвісна стеля, дубові меблі, ванна за чотириста тисяч гривень, люстри кришталеві і брендова кухонна техніка. Не було в ній лише щастя.
Я сиділа і дивилася на ці стіни і підлогу, але бачила їх не в відблисках венеціанки, а ще тільки пошпакльованими і на підлозі лежав матрац, світла не було,
Павло нічого не сказав, але прийшла свекруха
Мене вмовляв і чоловік, і свекруха, вони стільки мені обіцяли, лиш би я погодилася на їхні вмовляння. І я погодилася. Проте, зараз я не маю їх вмовляти мені

You cannot copy content of this page