nat

Коли ми купували весільну сукню, то мама мені говорила: – Доню, аби ти нікому сукню не давала носити чи приміряти, і, боже борони, аби ти її продала –

Мій зять вже рахується старшим хлопцем, бо йому тридцять сім років і це його перші серйозні стосунки. Звичайно, що я рада, що моя донька виходить заміж, але я

Ми з Ларисою не були друзями, але доля звела нас на заробітках за кордоном. Спочатку ми працювали в Польщі на фермі. Скажу вам чесно, поляки платять дуже мало,

Та й хіба то така хата за якою сумують? Думаєте, що то якісь хороми? Та вона , яка була за мого дитинства, така й зараз – проситься ремонту.

Ця історія трапилася давно і з родичами родичів, але, думаю, що кожен впізнає в ній або себе, або когось з родини. Чоловіка звали Михайлом і він був дуже

Галинка – наша єдина донечка, тому ми берегли її як зіницю ока – після школи я її забирала аби вона по дорозі не втрапила в халепу і так

Доню, я чекаю… Дуже не люблю зиму, дуже. Тоді такі довгі ночі, що все думаєш і думаєш, згадуєш і згадуєш… Я й так ввесь час про тебе думаю,

Син у мене один і нема нічого дивного, що я його жалію. Він у мене з дитинства був хворобливим і нема чого мені говорити, що він за кордон

У нашому селі жив чоловік Іван, він був дуже суворий і владний. Його дружина, Марія, була доброю і ніжною душею, але вона завжди жила в тіні Івана. Їхні