Я мала дуже великі пани на свекрушину двокімнатну квартиру. Їй вже не треба, вже їй шістдесят вісім років, то ми там з чоловіком будемо віку доживати, а дітям віддамо свою. І от здогадайтеся, що пішло не так?
Свекруха заміж вийшла! Якби ж то вона тільки заміж вийшла, а вона ще й вирішила переїхати до кавалера і продати квартиру аби його хату до ладу привести, щоб
Треба було мені набагато раніше познайомитися зі свекрухою, тоді б час собі зекономила. Але я вже чекала дитину, коли ми прийшли до неї в гості і там я не могла повірити, що жінка себе так може вести
Звичайно, що я їй не сподобалася. Але це вже таке, я так зрозуміла, що зі своєї родини їй мало хто подобається. – Помовч, я тут гроші заробляю, –
Всі мені казали аби дітей до себе не брала жити, от всі, але я не слухала
Я не звикла до самотності, розумієте? Я хочу про когось піклуватися, говорити з живою людиною, готувати для когось і чути «дякую, дуже смачно». Я так звикла, я так
Я тут бідкаюся, що син не жениться, я вже до всіх дівчат в селі ходила та питала чи не пішли б за мого Вітю, як чую таку новину, що мало з ніг не впала – я вже кілька років, як бабуся!
Звичайно, матір мого онука мені ніколи не подобалася і я не раз про неї говорила, що наче з такої порядної родини, а дитину в подолку принесла. Де ж
Мені сусідки телефонують, чого я до матері не навідуюся, мовляв, ростила тебе, а ти раз в рік приїхати не хочеш. Так, не хочу і маю на те причини
Але якби так людям в очі сказати, то вони б і не повірили, адже мати моя недоторканна. Справа в тому, що багато років тому не стало мого брата
Коли я це все заносила до машини, побачила, що жінки-охоронці стоять біля входу і кидають погляди в мій бік. Одна навіть вийшла на вулицю, аби побачити, як я це все донесу до авто
Я ніколи не розуміла цього кулькофетишу. У нас в супермаркеті на кожному кроці ці пластикові “помічники”: бери, скільки хочеш. Але я – не з тих, хто набирає зайвого.
Він мене питав чи я купила квартиру і я сказала, що так, але то було пів правди
Я була на сто відсотків переконана, що чиню правильно, адже вкладаю гроші в дві різні нерухомості і маю шанс хоч в якійсь з них жити. Але все так
Звичайно, що мама одразу ж мене набрала, як тільки я сестрі відмовила з претензіями, чого це я не хочу їй допомогти, адже я знаю, в якій вона скрутній ситуації.
– Мамо, вона вже десять років в такій ситуації. Я не буду їй допомагати. – А як в тебе буде таке? ти не подумала, хто тобі поможе. –
Чоловік купив квартиру «для себе», уявляєте? Ми роки кучкуємося в двокімнатній панельці, чуємо кожен пчих сусідів, а він «переосмислив життя» і ми не маємо йому й слова сказати
Не такого я очікувала, коли п’ять років тому чоловік поїхав на заробітки. – Набридло мені тут жити, я хочу гарну квартиру, щоб було місце на гараж і на
– Мамо, я собі сказала, що ніколи такою не стану, як ти.
Донька каже, що я вплинула на її характер і саме тому у неї таке відношення до життя. Я тільки ротом хапала повітря, бо я, виявляється, для своєї доньки

You cannot copy content of this page