nat

Я вже маю сорок три роки, то я вже звикла, я знаю, який він прийшов вже по тому, як він ключ в дверях повертає. Де треба розпитати, де

Я у стосунках із хлопцем трохи менше року. До того, як ми вирішили пожити разом перед весіллям, я вважала його ідеальним і була закохана по самі вуха. Проте

Я дивилася на маму і вже не мала питань, чому я дійшла до такого життя в свої сорок шість… Останнім часом на мене як посипалося, наче у всіх

Їй завжди було цікаво, яка вона — його дружина. Хотілося, щоб це була проста, непримітна жінка. Тому вона вирішила побачити все на власні очі. На вокзал приїхала раніше

Наталка сиділа у вагоні потяга, вдивляючись у краєвид за вікном. Зима малювала на шибках химерні візерунки, а їй було зовсім байдуже до краси природи. Зненацька двері купе відчинилися,

Років із десять тому моя сусідка Марія повернулася з міста до нашого села, щоб доглядати свою 90-річну маму. Сусідка як сусідка, привітна, але не надто балакуча. Ми раніше

Адже наче й любив мене, добивався аби я з ним була, сам пропозицію зробив, а потім наче все перевернулося з ніг на голову після маминого приходу. Багато-багато років

– Вже ніскільки, мамо, покинув мене Микола. – Як покинув? Ти що зовсім не старалася? Я ж тобі казала, що чоловікові треба їсти варити добре. – Та варила

А мама ж де, я її, виявляється, на все село ославила. Самі посудіть, що я хотіла як краще, адже мамі вже сімдесят шість років, вона просто чи не