Побігла за огірочками. А головне й пропустила. І що між синами трапилося, не знає. Тільки повернулася вона, коли вже стояли брати, схопивши один одного, а злякана Зіна тулилася в кутку хати. Тарілка з огірками полетіла на підлог
Маріє Петрівно, здрастуйте! – Доброго здоров’я! – Чого ви, Маріє Петрівно, така сумна? Трапилося щось із синами? – Правду кажуть: маленькі діти спати не дають, а з великими
– Не може приїхати Сергійко, робота. Посада ж у нього відповідальна, – скупо відповіла Надія. – А я чула, що на море поїхав… – щебетала сусідка. Ці слова боляче кольнули ніжне материнське серце
Кілька метрів від криниці до хати видавалися Надії нескінченно довгими, а відро з водою – надзвичайно важким. Аж стрепенулася, коли почула за спиною дзвінкий голос сусідки: – Давайте
– Вечорами нам навіть немає про що поговорити. Коли я запитую про те, як у нього справи на роботі, Олексій відповідає, що це мене не стосується. Більшу частину часу він зайнятий лише собою, своєю роботою і друзями… Мене ж він постійно контролює. Йому не подобається, коли я зустрічаюся з подругами. Це ж за його вимогою я пішла з роботи! Олексій хоче, щоб я належала тільки йому, а я від цього втомилася
Олена сиділа на кухні й ледь стримувалася, щоб не заплакати. Почувалася такою нещасною… І чого б це? На перший погляд, у неї була чудова сім’я: двоє вже цілком
Посадіть базилік в пляшку таким способом і отримаєте цілі зарості
Базилік, хоча і є вибагливою і вимогливою рослиною, на ділі виявляється не таким складним у вирощуванні, якщо дотримуватися основних правил і скористатися деякими секретами бувалих городників. По одному
Невдовзі вітчим одержав призначення за кордон, а щоб дітей не хвилювати зайвими запитаннями, він вирішив їх усиновити. Процедура виявилася складною. Рідний батько повинен був у нотаріальній конторі письмово засвідчити свою згоду. Мама знайшла його
Приміська станція була малолюдною, а тому відразу впадало в очі: немолодий чоловік очікує саме той потяг, що запізнюється. Струнка не по літах постать незнайомця виражала терплячість і водночас
Мама повідомляла, щоб Коля негайно приїздив додому – його призвали в армію! Донині не знає він, як це сталося, адже мав відстрочку, доки не закінчить навчання. Не раз пізніше спадало на думку: «А що, як то мама в такий спосіб хотіла розлучити його з Надею?» Але боявся навіть спитати, бо ніколи не зміг би пробачити таке навіть найріднішій людині
Над містом, куди їхав на заробітки з двома молодими напарниками Микола Вихор, сяяли вогні. Але звечора їх там не чекали, тож заплативши за таксою, вирішили перебути в електричці.
На душі – зле. Ні, ще гірше. Плакати – зась. Не тому, що «залізна леді» чи створена з іншого вогнетривкого, антикорозійного матеріалу. Просто, від сліз набрякають повіки, а під очима – мішки-синці. Для жінки такий чарівний «макіяж» не бажаний.
На душі – зле. Ні, ще гірше. Плакати – зась. Не тому, що «залізна леді» чи створена з іншого вогнетривкого, антикорозійного матеріалу. Просто, від сліз набрякають повіки, а
– Ой лишенько! – сплеснула долонями й зашарілася. – Це Дем’ян-лісник. Якщо він застане тут вас, та ще й без штaнів – буде біда! Хутенько ховайтеся на печі і сидіть там нишком, доки я його не спроваджу з хати! – легенькими штурханами в спину примусила мене вилізти на піч, здерла із жердки мої штaни, закинула їх услід і затулила лаз ширмою
Якось потрапив я до лiкарні якраз напередодні Нового року й провалявся там усі свята. То була звичайна районка, і пацієнти, а лежало їх у палаті зі мною ще
Сусідка до мене прийшла і радить: «Дай їй грошей, хай вона вирішить питання з тією дитиною». Я як блиснула очима на Гальку та й кажу їй: «Боже борони! Чи ти не при своєму розумі, жінко?! Як так можна?» А ввечері запитую сина тихцем: «Сину, твій гріх?» А він: «Мій, мамо!.. Я люблю її»
— А ви, мабуть, теж гарною невісточкою будете, — придивляється до мене немолода русява жіночка. — Знаєте, у мене така невісточка хороша, така хороша!.. Говірка сусідка трапилася мені
Того ж дня Віка прочитала повідомлення від коханого: «Я одружений. Маю двох синів. Давай забудемо про все. Гроші я дам. Я хотів розважитися, не думав, що так вийде. Вибач».
Вікторію природа щедро наділила вродою: струнка, з довгим русявим волоссям, великими сірими очима… Єдина доня тата-мами, вона нещодавно закінчила педагогічний університет у столиці і повернулася в рідне село

You cannot copy content of this page