Історії з життя

У тролейбусі було тепло. Галина Іванівна сиділа біля вікна, і дивилася в запітніле вікно, як лупить дощ по асфальту. Вітер вирував такий, що ставало лячно. Кленовий листок прилип

Я обожнюю їздити у відрядження. Особливо в тривалі. У таких поїздках зустрічаєш дуже цікавих людей, які можуть розповісти досить цікаві історії. А буває й таке, що мимоволі і

Чотири роки тому я возила своїх дівчат в музичну школу. Поки вони займалися я встигала пробігтися по магазинах. І ось одного разу, був сильний дощ, бажання йти кудись

Міський парк. Літня спека зігнала відпочиваючих на тінисті алеї, тихі і прохолодні. Подалі від шуму і метушні. Гуляють, сидять на лавках. Тетяна сидить з трирічним сином Дмитриком. Вона

— Це було востаннє, я тобі обіцяю! — шепотіла Настя, міцно притискаючись до хлопця. Той стояв опустивши руки, і навіть не збирався обіймати заплакану дівчину. — Ти мені

“Поговір”. Ти чула, що в Жанни любчик? Ти чула, що вона з ним їздила на море, а чоловікові сказала, що їде на курси підвищення кваліфікації. – Ти чула,

Золоті в Миколи руки – то кожен знає, такі як серце. Добрий і спокійний, завжди в роботі і клопотах, незчувся, як скоро пенсія, а вони з жінкою все