Дзвонить син до батька. – Привіт, тату! – Привіт, сину! Зараз покличу маму.- Не клич. Я до тебе
Розмова. – До мене? – Так. Хотів подякувати тобі за те, що для мене робиш. – Сину, в тебе щось сталося? – Ні, нічого. Просто хочу подякувати за
Олена згадала, як довго бабуся прощалася з будинком, а потім тихо плакала, сидячи в машині. А її кіт Вася біг за машиною до самого кінця села, потім розвернувся і пішов, зрозумівши, що його не візьмуть. Олена згадала цю картину і сльози тихенько котилися по щоках
Олена стояла посередині напівзруйнованого дерев’яного будинку і з сумом озиралася на всі боки. Підняла голову і побачила небо, затягнуте важкими, сірими хмарами. Від даху практично нічого не залишилося.
Як мама? То це ти? Що ж ти, жінко, накоїла? Рідного сина підкинула чужим людям. — А він вам не чужий. Це ваш онук. Іванко Сергіїв син
Старий зойкнув і відступив убік, пустивши жінку до хати. На вулиці вже другий день лютувала негода і незнайомка наскрізь промокла. — Проходьте, зігрієтесь — запросив Віктор. Зараз я
Віктор Іванович вийшов в сад свого сільського будинку. Зрізав кілька красивих троянд, потім повернувся в кімнату і поставив їх у вазу перед портретом сина. Сьогодні минув рівно рік з того дня, як Сергія не стало. Що там сталося насправді Віктор не знав. Та це його особливо і не цікавило
.Все одно вже нічого змінити не можна. Ну ось, Сергійку, я тобі тут квіточки поставив. Зараз зберуся і піду до тебе. Посиджу там з тобою, поговорю, розповім, як
Наталі раптово не стало. І я не попрощалася. І не планую, бо вона зі мною крізь простір і час. Допоки я існую
Декілька слів про Наталю. Вона красуня, розумниця і всього в житті досягла власними зусиллями. Виросла в багатодітній родині, тому не звикла до надмірної уваги і поблажок. Коли закінчила
Як у тебе брудно! – Свекруха провела пальцем по ідеально чистій поверхні тумбочки, – Іванко не повинен жити в такому домі. Неси мені ганчірки і воду, сама все зроблю
Василина знизала плечима і принесла необхідне. Через годину Свекруха втомлено видихнула. – Ну ось, інша справа! Бачиш, як чисто? Василина оглянула розводи на дзеркалі. – Нічого не змінилося.
Наталка навчилася «бачити», що стрижка не вдалася, як тільки перукарка довго укладає волосся, лакує, намащує гелем чи воском, підстригає то там, то сям. І останнім зрадливим моментом перед тим, як вона щебетатиме, «як вам личить», «це підкреслює ваш овал лиця», «не так видно ваші зморшки», «робить вас не такою хворобливою», «яка ви стильна» буде те, що вона так і не сфотографує свою роботу
Наталя вже знає, як називається цей стан неймовірного блаженства від процесу укладання і розумінням, що ціна в вигляді невдалої стрижки, надто висока. Це неминучість. Сьогодні вона знову йде
Тату, вона моя мама. Вона мене годує кожен день, іграшки купує, уроки зі мною робить. І казки перед сном читає. Тому я її люблю. А ще у мене тепер два братика. Я їх теж люблю. А ту іншу маму не люблю
Євген був одружений вдруге. Його дружина Ксюша була доброю і симпатичною жінкою. У нього була донька від першого шлюбу. А Ксюша була вдовою з двома хлопцями на руках.
Минув ще місяць, сусідка при випадкових зустрічах з Уляною, стискала губи, іноді віталася, іноді ні, але не один раз жінка чула, як бабуся наговорює на неї із чоловіком іншими сусідами
Уляна знову сиділа з закритими шторами. Орендована квартира здавалася непривітною і темною. Але жінка дуже зраділа, коли прийшла дивитися саме цю квартиру. Її відразу все влаштувало – ціна,
Пізно вночі, перемивши посуд, зробивши ще одне генеральне прибирання квартири, вона задумається над тим, що ж їй люди побажали. Що, на їх думку, не вистачає Ані. До тридцяти їй бажали залишатися собою
Бажаємо щастя і здоров’я! У Ані сьогодні День народження. Прекрасний день, коли всі пишуть приємності, радіють твоїй появі на світ і бажають ще багато років радувати їх своєю

You cannot copy content of this page