Історії з життя
Світлані здавалося, що вона живе цілий день в передчутті ранкової кави. День крутився в якихось неважливих дрібницях, чужих проблемах, втомі, яку не знімав сон і самотності серед десятків
Старий похмурий будинок псував своїм виглядом центральну вулицю міста. Стабільно два рази в тиждень туди навідувалася правоохоронці, викликана перехожими. Що тільки не лунало з його розбитих вікон. Люди
Лана давно не бачилася зі своєю шкільною подругою Юлею. Після закінчення школи закрутило – завертіло інститутське життя, навчання, потім робота, весілля, діти. Начебто і жили недалеко одна від
“Якщо я це, то ти оце (мова жестів). Правила не вивчив? Куди прешся???” Часто ловила себе на думці, що подібне попахує неадекватністю. Невже, нема з ким поговорити, окрім
Яна зосереджено вдивлялася в освітлену вітрину. Яка неймовірно спокуслива краса відкривалася її очам – кекси, еклери, маскарпоне, чізкейки, нарізані шматочками пляцки, насип печеньок і горошків. Це був земний
А-а-а! — радісно підстрибує дружина і кидається чоловікові на шию, — Юрчику, у нас своя квартира! А коли переїжджаємо? — Завтра ж замовлю машину, — задумався на мить,
Нарешті осінь. Кінець цим спекотним дням, спітнілим людям, стомленим ногам… Вона усміхнулася, бо вийшло як у вірші – «дням-людям-ногам». Все, що вона не любила в оточуючому світі. Вона
“Підемо кудись після роботи? — Робочий день добігав до кінця і Світлана запропонувала своїй колезі Наталі відзначити кінець робочого тижня. — Ні, я не зможу, — вона відкинулася
Чоловік сказав, що втомився від мене і дітей, тому у відпустку він поїде один. На моє обурення, що я взагалі-то теж втомилася і відпочивати нарізно для сім’ї –
Пан Коцький. Перша зустріч. Вперше Васько побачив її навесні, коли вона в сльозах прибігла в їхній притулок. На руках у неї був великий кіт, він байдуже дивився на