Історії з життя
Давним-давно я у когось вичитала про правило зеленої ручки. Коротко: суть його в тому, щоб не закреслювати червоним там, де криво, брудно чи орфографічна помилка, як робили нам
– Це добре… – Батько, замість того, щоб починати турбуватися, позіхнув. – Головне, щоб ти остаточно вирішив. А то збираєшся йти вже втретє за півроку. Перед твоєю майбутньою
Чоловік Світлани, Віталій, мав звичку ділитися зі своєю мамою найпотаємнішим. Він щодня доповідав їй все, що сталося з ним за день. Говорив, що їв, де був, куди ходив,
– Іра, я їду, мені хорошу роботу запропонували в Італії, візьмеш Сашка до себе? – запитала мене сестра. – Катя, я б з радістю, але ти ж знаєш,
Коли мама злягла так уже вийшло, що саме Маринці випало її доглядати. — Сестричечко, я ж саме третій курс закінчую. – благала старша Маринчина сестра Оксана, – Ну
Біда прийшла звідки не чекали. Лікарі боролися до останнього, але на черговому огляді розвели руками. Ніяких поліпшень. Спустившись на прогулянку в лікарняний сквер, Анна сіла на лавочку, що
– Ох і намучишся ти з ними, – дуже часто їй доводилося це чути. А що вона наслухалася за все своє життя і не розповісти. Люди не дуже
Річ у тім, що вони з маленького міста і не зовсім вміють себе правильно поводитись в культурному суспільстві, а часом і асоціальні. Знаю, що це може звучати нерозумно,
Сьогодні я хочу поділитися з вами історією, яка сталася зі мною нещодавно. Я випадково зустріла подругу дитинства. Ми дружили в школі, але потім наші шляхи розійшлися і ми
– І як ти тепер плануєш жити? – питала мене мама 4 роки тому, коли я розходилася з чоловіком, – Аліменти маленькі, ти тільки-тільки з декрету вийшла? Внучка