— А ти, сестро, скільки життів прожити плануєш? Ще десь випаде тобі шанс хоч когось мамою назвати і пригорнутись до неньчиного плеча? Я не жила її життям. Не знаю, як би я на її місці вчинила, тож і не судитиму. Я не вона і забрати її це мій вибір. Хай люди у мене пальцями тицяють, зате у мене є мама. Ти пам’ятаєш як ми у дитбудинку про неї мріяли? Тепер ось же вона, сестро. Ось! Чому ж ти не її бачиш, а свої образи дитячі згадуєш?
— А ти, сестро, скільки життів прожити плануєш? Ще десь випаде тобі шанс хоч когось “мамою” назвати і пригорнутись до неньчиного плеча? Я не жила її життям. Не
Холодно, вогко і узагалі неприємно того дня на вулиці було. Петляючи між багнюки і калюж Маргарита мріяла якнайшвидше дійти до власної квартири. Аж тут погляд вихопив здоровенного чоловіка, який лежав у калюжі і голосно хропів. І про туфлі нові Маргарита забула, і холод став не важливим
У нас на роботі дуже дружний колектив. Ми всі майже ровесники. У вільний час ділимося своїми життєвими ситуаціями. Зараз спробую відтворити один випадок. Для початку опишу героїню. Маргарита
Марина дійсно повільно закипала. Кран у ванній капав вже шостий день. А Сергій вже і забув, що обіцяв поміняти. І лаятися через дрібницю не хотілося, але роздратування наростало. Сьогодні вона йому все викаже! Але вдома її чекав сюрприз. Ні, не так
Останнім часом Сергій нутром відчував невдоволення дружини. Було це у нього від бабки, та правда про нутро нічого не знала. Але частенько примовляла: – ось відчуваю… І що
Матвійко лежав і плакав. Він хотів їсти. А ще йому було дуже сиро і тому холодно. Ще зовсім недавно він був захищений. Йому було тепло і спокійно. А потім він з’явився на світ. І залишився абсолютно один. Час від часу його брали шорсткі холодні руки, міняли мокрі пелюшки на сухі, клали на бік і тицяли в рот соску, з якої лилася ріденька суміш
Втамувавши голод, Матвійко засинав і прокидався від того, що знову був мокрий і замерзлий. Незважаючи на свою ще зовсім нетривалу присутність в цьому світі, він розумів, що щось
Під фото з племінницею мені написали: як же ти постаріла, яка ти тепер інша
«… Те, що сталося, змусило мене зрозуміти, наскільки важко бути молодою жінкою у часи соціальних мереж. Мені за 50, я знаю, хто я, і знаю, чого хочу. Подібні
Сашко був хлопцем добрим і чуйним. Шкода йому стало цю бідолашну заплакану Наталю і він абсолютно несподівано навіть для себе видав: – Я можу тобі допомогти! Виходь за мене заміж, а якщо не уживемося, тоді розлучення, і в село зможеш повернутися з дитиною, але вже без “слави”
Сашко прийшов провідати Надю. Він її ще не бачив після закінчення роботи. Надія, його троюрідна сестра, приїхала з села з подругою. Вони влаштувалися в до них у частину
– Не буде її тут. У моєму домі ніколи не житиме жінка з чужою дитиною. Ти хоч розумієш, у що вплутуєшся? Куди ти так поспішаєш, навколо повно жінок одиноких, так ні, тобі потрібна саме ця
Я вже дорослий самодостатній чоловік. Ну, майже дорослий і майже самодостатній. Мені 26 років і працюю я програмістом. Заробляю непогано, але жив разом зі своєю мамою у неї
Коли Микола запропонував донці Тамари Іванівні догледіти за мамою, поки її не буде, та з радістю погодилась, адже інших варіантів не бачила. Хіба ж хтось очікував от такого
Довелось мені бути свідком складної і неоднозначної ситуації. У сусідньому будинку жила літня жінка Тамара Іванівна. Її доросла дочка жила в тому ж місті, але не дуже близько.
Ух і вивела ж мене з себе невістка учора, аж ой! Ми їй подарунок такий дорогезний привезли, а вона носа верне. Сама сидить у декреті ні копієчки за душею, але ж вистачило сміливості заявляти: — Я дитину у такому візочку нізащо не возитиму
Ух і вивела ж мене з себе невістка учора, аж ой! Ми їй подарунок такий дорогезний привезли, а вона носа верне. Сама сидить у декреті ні копієчки за
Весна прийшла, а мені хоч плач. Ні, я щаслива, але з наближенням ночі мені аж недобре стає. І все через матусь. Так, так! Матусь, які з якогось дива гуляють зі своїми малюками до першої, або другої години ночі
Доброї ночі. Пишу цю статтю, на жаль, пізно вночі. Пишу від безвиході і від накипіле почуттів. Живу я в звичайній багатоповерхівці. Чутність сусідів і вулиці середня. Але як

You cannot copy content of this page