Останньою краплею став вираз на святкуванні ювілею моєї мами. Коли гості здивовано роздивлялись наш дорогий подарунок ( а ми мамі презентували путівку на відпочинок за кордон) хтось похвалив нас за те, що ми не шкодуючи своїх грошей подарунок такий зробили. На що моя дружина відповіла так, що гості роти пороззявляли
Мені 32 роки, працюю електриком на приватному підприємстві. Так як фахівець я хороший, начальник часто відправляє мене на інші об’єкти. У такі дні я працюю по подвійному тарифу
Пожила 2 дні з ними і вирішила що буду на розлучення подавати. Чоловік, замість того, аби мене вмовляти, навпаки – згоден і з радістю. Каже, що я душі не маю і не вмію співчувати. І це він так заспівав лише через два дні? Уявляєте? 
З чоловіком живемо душа в душу більше 5 років. У цьому році вирішили переїхати на дачу, за літо утеплили і вбиральню прибудували побудували, щоб взимку не мерзнути і
Кілька днів тому чоловік випадково мені проговорився. У мене від такої звістки волосся на голові заворушилося. Тепер ні їсти, ні спати спокійно я не можу. Не можу стримуватися, так і хочеться запитати: чи при своєму вони розумі. Невже вони не розуміють, що роблять
У нас з чоловіком близнючки. Діти з’явилися не зовсім заплановано, тому свекрусі довелося нам дуже сильно допомагати, поки ми ​​вчилися в університеті. Але я відразу перевелася на заочне
Всі майбутні сім’ї треба садити на ізоляцію. Минулої весни ми з Ліною збиралися одружитися. Вступити, тобто, в шлюб. І тут привіт з Китаю. Словом, поки не до весілля. Чому я тепер невимовно радий. І ось чому, друзі
Зізнаюся, були у мене легкі – легенькі такі – сумніви. Все-таки за плечима дуже довге життя і два шлюби. «Чи точно потрібен третій?» – іноді я питав обережно
— Не мама,— Надія похолола від цих слів. — Як це відтане? Ти чому не шукаєш? — обурилася вона, наступаючи на Олексія.— Твоєї матері добу немає вдома! Зима! А ти таке кажеш!
— І не мати вона мені! Мені дверей, якими ти грюкнула, більше шкода, ніж її! – залементував Олексій. Надія не могла впоратися обуренням, яке її переповнювало, але що
Поїхала від матері до Києва і побудувала кар’єру. Родичі розпускають плітки, що я їй не допомагаю
Я родом з невеликого села, після школи закінчила медучилище, працювала фельдшером. Десять років тому почала їздити в Київ на заробітки – спочатку продавала в переході метро окуляри, потім
З Сашком ми з дитинства товаришували. Він мені ріднішим за брата був завжди, тому коли він попросив шість тисяч доларів у борг на купівлю нового авто, яне замислюючись відрахував потрібну суму
Колись у мене був друг. Зі школи ще товаришували. Потім школу закінчили, але дружити продовжували. В інституті у всіх з’являються нові друзі. І ми не були винятком. У
Чоловік категоричний, а я щиро не розумію, чому? Ну живуть же так люди, невже нам зась? Невже усе аж настільки серйозно і не можна ставитись до цього питання простіше
Мені 25 років і я вже хочу дитину. Але як тільки я починаю розмову про це, чоловік відповідає, що нам ще рано. Він вважає, що спочатку потрібно накопичити
— Олексію — Олена увійшла в передпокій, поставила сумки з продуктами на підлогу, подивилася на втомленого чоловіка з дитиною на руках – зараз зміню, відпочинеш, тільки голову помию, гаразд? — Ох, і заросла, матусю, і підстригтися ніколи — чоловік провів рукою по мокрому волоссю дружини
Олена проходила практику у клініці і підхопила краснуху. Під серцем вона вже носила дитяточко; хлопчика не стало. Вдруге була при надії на останньому курсі навчання. Протікало все важко,
Коли я вийшла заміж, моя мама залишилася жити одна – це було її бажання. Я знала, що у неї є друзі. Це були “дівчата з роботи” і сусіди. Наприклад, літня інтелігентна пара з шостого поверху. Валентина і Володимир. Потім Валентини не стало. Якось дуже швидко і нетривіально – за чашкою чаю
Бездітне подружжя, яке любило мою маму, як доньку, і називали вони її Вірочка. Ми часто справляли разом сімейні свята. Потім Валентини не стало. Якось дуже швидко і нетривіально

You cannot copy content of this page