Мені здається несправедливим такий поділ. Я працював в рази більше і наполегливіше за своїх друзів, але в підсумку щасливі вони, а не я. Мені здається це, як мінімум, дивним
Ніколи не розумів, коли люди говорили, що щастя не в грошах. Вони зазвичай здавалися мені або слабкими, або просто не дуже розумними. І як же смішно зараз дивитися
Микола прийшов з роботи неймовірно схвильований. Тоня відразу помітила стан чоловіка і запитала: – Що з тобою, коханий? Тебе звільнили? – Гірше!, – відповів Коля, і подивився на дружину так, ніби хотів її поглядом просвітити наскрізь.
– Чому ти так дивно на мене дивишся? – злякалася дружина. – І що значить це твоє “гірше”? Тебе звільнили без виплат? – Мене посилають у відрядження! –
У мене два сини, і відповідно невістки теж дві. Я дивуюся сучасним дівчатам, ну ви і ненавчені! Чи вас техніка так розслабила? Кожна моя невістка вважає себе прекрасною господинею, але таке враження, що у них у обох руки-крюки: все навколо в пилюці і неохайно, а речі в шафі як попало
А ще вони налаштувалися проти мене, за те, що я їх іноді можу посварити за незнання елементарних правил прибирання. Та не сказати навіть, що лаю, а скоріше раджу
З Дмитром донька зустрічалася ще студенткою. Хлопець був охайний, причесаний, завжди в сорочці. Сякався в хустку, розмовляв грамотно. Ввічливий, через слово “дозвольте” і “будьте ласкаві”. Сім’я у нього була позитивна, якась дуже релігійна. Приходив по неділях. Чай з бубликами пили всі разом, утрьох. Багато розмовляли про життя. Лариса вже й сватів чекала з дня на день. А Дмитро взяв і номер утнув – в монастир втік
Донька Лариси Сергіївни, Маргарита, незаміжня. Дівці, якщо що, двадцять вісім вже стукнуло. Ще трохи – і обірветься жіночий рід. І тоді прощай надіє на жіноче щастя. Вистрибне її
Родичі чоловіка Колі раптом хором завили: а чого це Іра твоя вдома все треться? Сидить сиднем на квартирі. Здорова жінка, а сидить. Пригрілася вдома, телефоном чірікає, а доньку Марусю в садок тягне. Ніби заважає їй ця дитина вдома справами особистими захоплюватися. Любляча матір такого б не допустила. Коли не працюєш, то і дитину при собі тримай, а не в садок її пхай
Начальнику Іри так віддалена робота сподобалася, що він залишив співробітників по домівках сидіти і в мирний час. А чого в офісі всім кагалом штовхатися, електрику і канцелярію витрачати?
Учора ледь не плакала, настільки мені незручно було. Все через мою маму і її прагнення допомагати оточуючим. Ніби це й добре, але не в нашому випадку. Є у нашому селі жінка, яку буквально без нічого син виставив на вулицю. Ось їй моя мама і вирішила допомогти, але за мій рахунок чомусь
Учора ледь не плакала, настільки мені незручно було. Все через мою маму і її прагнення допомагати оточуючим. Ніби це й добре, але не в нашому випадку. Є у
З дитинства знав, що не зможу мати дітей. Але роблячи пропозицію дружині ніяк не міг сказати їй це. Вона б за мене напевне і не пішла б. Але минув місяць з дня весілля і вона щасливо повідомляє, що при надії. Я злегка присів. Як? Чудо?
Днями моя дружина зізналася в тому, що при надії. А я не знаю радіти мені чи сумувати. Справа в тому, що роблячи своїй дружині пропозицію, я приховав одну
А через два роки мій чоловік поїхав у Нідерланди по роботі. Там йому запропонували постійне місце, а він одразу ж і погодився. Я повинна була їхати до нього, але один телефонний дзвінок перекреслив усе: — Ти мене вибачай, але тут таке життя… Ти не впишешся, точно. Та й я пару собі знайшов. Маму шкода. Але ми поговорили і вирішили що після нашого розлучення ти нікуди не переїдеш. Можеш і далі у неї жити, я ще й тобі платитиму за те, що ти за нею доглядатимеш. Ти ж розумієш – пансіонат не варіант і доглядальниця її характер не витримає довго
Навіть не знаю з чого почати. Напевно, з того, що свого майбутнього чоловіка я зустріла, коли мені було 15 років. Ми з сім’єю переїхали з села в місто,
Я не могла дочекатись, коли ж повернеться чоловік. Новина була прекрасною а я була настільки щасливою, що готова була про свою радість співати на ввесь світ. Як же мені було прикро почути від свого чоловіка те, що він мені наговорив. Уперше в житті так розчарувалась. Єдине питання: що долі робити і чи варто зберігати шлюб
Незважаючи на те, що ми з ним разом ще зі школи, виявилося, що я не знаю його так добре, як я думала. Чоловікаві ревнощі стали для мене справжнім
Найкращий шматок – їй, не дитині, а їй. Вся увага – їй. У відпустку уже третій рік не їдемо через неї. Окремо одне від одного не звикли, а разом так її одну ж не залишиш. Чоловік з нею чемний, син обожнює, а я ледь не плачу і не хочу додому повертатись
Забрали матір до себе. Чоловік, син (12 років) і я. Мати наговорює на чоловіка з першого дня. Каже: «Він мене не любить». Я не знаю, може, я в

You cannot copy content of this page