Історії з життя
Нікому не бажаю пережити зраду найрідніших людей. Нікому не бажаю відчути те ж саме, що відчуваю зараз я. Як жити далі – я не знаю. Вибачте за сумбурність,
— Де ти діла алюмінієвий тазик, – волав брат, не дивлячись на здивованих людей довкола, – Чи мені піти подивитись до тебе додому. Багато з батьківського дому напевне
Аня присіла на вільне місце, переконавшись, що лавка чиста і її світлому брючному костюму не зашкодить навіть порошинка. Тут, в санаторії, у неї виробилась звичка після вечері одягати
– Женю, мені доведеться ненадовго поїхати, – сказав батько, взявши руки дочки в свої – я привезу тобі гостинців, що хочеш? – Сам скоріше приїжджай, татку, – заплакала
Невеличке затишне місто. Парк. Літо. Саме в той день увагу Саші привернула дівчина з книжкою, що сиділа на лавці. Копна рудих кучерів і блакитні, неймовірної краси очі. В
Доброго вечора, дорогі читачі. Я зараз в такій життєвій ситуації, що готова йти у світ за очі і не оглядатися. При цьому я майже нікому не можу розповісти
Хіба ж думала стара Карасиха, що на старості років через неї, між її дітьми такі непорозуміння почнуться. Дочка з сином зійшлись не на жарт. А все через отой
— Нащо нам хтось зайвий? – показує на мого нового чоловіка мій двадцятичотирирічний син, – Нам з тобою так добре вдвох було. Обирай, або я, або ось цей
Відчиняю двері, а там колишня невістка з дітьми. У квартиру летять два сміттєві пакети, а в них наші з дідом подарунки для дітей. « Усе забирайте, скнари! –
Я завжди намагалася обмежувати спілкування з тими людьми, які дошкуляли мені непрошеними порадами або відверто засуджували мої вчинки. Я така, як є, і живу за принципом: якщо людину