Головна

Історії з життя

Руслан сердився: “Хіба тобі зі мною погано? Я ж казав, що загубив паспорт, вироблю новий і тоді видно буде». «Русланчику мені добре з тобою та мати щодня сварить, та й перед людьми сором. Незаконний ти мені чоловік ні перед людьми ні перед богом”
Історії з життя 0
В літню пору, коли повітря віяло настояним на травах повітрям, соловейки своїм співом звеселяли серце, а сонце дарувало тепло в село завітав хлопець. Певно йшов від вокзалу пішки,
Шибайголова. Зірвиголова. Красунчик… Як тільки не називали Віталика в селі! Син агронома і медички. Одинак. Бажаний кавалер для кожної дівчини.
Історії з життя 0
Шибайголова. Зірвиголова. Красунчик… Як тільки не називали Віталика в селі! Син агронома і медички. Одинак. Бажаний кавалер для кожної дівчини. З наукою Віталик не дружив. Батько не раз
– Васильку, синочку, – ледве видихнулa Уляна, – ти вже великий, а наша Людочка ще мала. Люби і борони свою сестричку. Вона в тебе одненька.
Історії з життя 0
«Швидка» вкотре підстрибнула на розбитiй дорозі. Уляна відкрила очі. – Мамо! – вигукнув Василько. – Ма… – Не турбуй її, хлопче, – втомлено мовив сільський лiкар. – Не
— Не віддавай тату Ніну тітці за кордон. На нас люди пальцями тикатимуть. Хай собі в інтернаті сидить, менше пересудів буде, – переконувала Галька. – Мала в хоромах сидітиме, а я тут залишусь. Не бути такому, не віддавай тато сестри
Історії з життя 0
— Не віддавай тату Ніну тітці за кордон. На нас люди пальцями тикатимуть. Хай собі в інтернаті сидить, менше пересудів буде, – переконувала Галька. – Мала в хоромах
Коли Степан ішов під руку з Мариною, люди здивовано озирались: де він, статний красень, отаку знайшов. Кажуть, мав жінку і доньку, жив заможно, а все кинув заради цієї дивачки. Він і сам до ладу не міг пояснити, чому майже рік, як не відходить від неї ні на крок. Вона ж йому навіть не подобалась
Історії з життя 0
Коли Степан ішов під руку з Мариною, люди здивовано озирались: де він, статний красень, отаку знайшов. Кажуть, мав жінку і доньку, жив заможно, а все кинув заради цієї
Галині було соромно перед гостями, вона хвилювалася. І мабуть, недаремно.– Андрію, як ти міг на весіллі в доньки так поводитись. Ти зганьбив нас, як тепер нам усе це пережити, поясни? – Галино, не починай, я йду спати…
Історії з життя 0
Сьогодні Галина віддавала доньку заміж. Хвилювалася. І коли свято було в розпалі, щоб хоч якось заспокоїтися, вийшла на вулицю, на свіже повітря, подумки перемотуючи життя назад… Андрій, її
Чоловік повернувся додому, коли на кухні вже смажилося, варилося й пеклося. Пахощі линули по всій хаті. Від неї, заклопотаної приготуванням новорічного столу, щоправда, не сховалося, що він уже почав святкувати. Та чого сердитися — свято на порозі. Але шaмпaнське так і залишилося невідкоркованим
Історії з життя 0
В останній день старого року природа сотворила диво. З неба посипалися сніжинки. Гарні-прегарні маленькі колючі блискітки. «Мов пелюстки космічної вишні…» — мимоволі зринув у пам’яті поетичний рядочок… Вона
Зойці ніяк не вдавалося назбирати грошей на житло дітям. А невістка виявилася не промах, переплюнула саму Зойку: і так їй виговорювала щодня по телефону, що та й не знала, де діватися. То була незадоволена, що Миколка мало заробляє, то сердита, що передали їм сало, а вона ж хотіла телятини. Наступного дня замовила півника на холодець, а потім качечку запекти. Щоразу до міста вирушали дві напхані усяким добром торби. Зате невістку у свекрухи бачили лишень у день весілля
Історії з життя 0
Бухгалтерка Зоя Семенівна була жінкою вольовою та вредною. Чортів давала вдома й на роботі. А що вже вислухав син, коли заїкнувся, що одружуватися буде на сусідській дівчині! «Тобі
Омріяне весілля наближалося. Все складалося чудово. Поки Олі напередодні щасливого дня не приснився дивний сон. – Може перенести весілля? Якось мені неспокійно, – стала вмовляти Ольга, – раптом сон віщий?
Історії з життя 0
Ця історія реально трапилася з моєю подругою Олею. Чотири роки тому вона познайомилася з молодим хлопцем, в якого закохалася з першого погляду. Через тиждень почали жити разом. Подруга
— Так він до неї вже п’ять років щоночі бігає. Але на вихідні вдома, адже діти приїжджають, а вони нічого не знають. Так а мені що вигнати його, – здивовано дивиться на мене сестра. – Віддати коханці такого господаря на блюдечку. А це вже дзуськи
Історії з життя 0
— Так він до неї вже п’ять років щоночі бігає. Але на вихідні вдома, адже діти приїжджають, а вони нічого не знають. Так а мені що вигнати його,

You cannot copy content of this page