Історії з життя
Ми з Іваном прожили весь вік вкупі одні. Не гнівили Бога, а вирішили, що є один в одного – і за те велика подяка. Наша квартира хоч і
Очікування для мене ставало просто нестерпним і я вже кілька разів брала до рук телефон, але чоловік мене спиняв. Минуло два місяці як ми не чули голосу рідної
Нарешті і сімейний прийшла. Добре, що не так далеко від нас проживає, то й забігла перед роботою. Оглянула малу, заспокоїла мене і виписала довжелезий список того, що потрібно
Коли у нашій амбулаторії з’явилася молода медсестричка по скеруванню – я не сприйняла цю новину як таку. Ну є і що? Хай собі людина працює, у мене он
Мій чоловік ніколи не був обділений увагою – високий, статний, бісики в очах, крутив дівчатам голови замолоду ще й як. Я була закохана по самі вуха і мала
В Марусиних спогадах жила затишна бабусина хата, в якій вона не спала вже кілька років, тобто з того часу, як не стало бабусі Гафії. Дідусь пішов у засвіти
Я вийшла з кабінету жіночої консультації приголомшена. В свої сорок шість років я щорічно відвідую такого лікаря, звикла до плоских жартиків, тотальної байдужості, нечутливості до іншої людини. Майже
Я познайомилася з Ігорем в Мережі, він уподобав мою сторінку, писав гарні повідомлення, компліменти, просив про побачення. А я була просто такою самотньою, що словами вам не передати:
Вона з самого народження була така, я все дивувалася, в кого ж вона вдалася, адже ми з чоловіком були надто спокійні. «Пізня дитина і тому балувана», – казали
Як мене дратують такі люди! Це тепер модно казати, що це позитивне бачення світу. Але реально Ліда була блаженною – нікому не відмовить в допомозі і повна хата