fbpx
Мама моя говорить одне, а здоровий глузд геть інше. Компромісу не маю, лиш чорне, або біле, хоча особисто для мене, обидва варіанти програшні. Робити щось потрібно і швидко, а що не знаю і не розумію зовсім
Мама моя говорить одне, а здоровий глузд геть інше. Компромісу не маю, лиш чорне, або біле, хоча особисто для мене, обидва варіанти програшні. Робити щось потрібно і швидко,
Мама таке втнула, що ніхто тепер не знає, що саме робити потрібно. Вона тепер з нами не розмовляє і вважає, що не змогла виростити хороших дітей. Чому? А тому, що ми не схвалили її рішення і виступили різко проти. Мама вирішила колишній дружині брата віддати свою квартиру. Їй, бачите, онуків шкода, а я і брат маємо дах над головою
Мама таке втнула, що ніхто тепер не знає, що саме робити потрібно. Вона тепер з нами не розмовляє і вважає, що не змогла виростити хороших дітей. Чому? А
Подруга радить розлучитися і ображається, що я її не слухаю і тільки час забираю
– Досить мені жалітися годинами на свого чоловіка – розлучайся і зеконом мій час, якщо свого не шкода! Не знаю, я думала. Що дружба в тому й полягає
Ще коли тільки біля наших кордонів почала орда збиратись, моя мама зателефонувала своїй сестрі в Канаду і буквально випхала нас із дітьми туди ще за два місяці до лютого. Я дуже не хотіла їхати, але мама моя людина літня і її дитинство припало на сорокові роки. Хоч і була вона дитиною, але не мала наміру, аби внуки її пережили те саме. Згодом я дізналась, що мама колишню жінку мого брата до себе зі Сходу забрала. Я проти була дуже, ніби відчувала, чим усе те скінчиться
Ще коли тільки біля наших кордонів почала орда збиратись, моя мама зателефонувала своїй сестрі в Канаду і буквально випхала нас із дітьми туди ще за два місяці до
Що-що, а такої підстави він від Ольги Богдан не чекав. От тобі й покірна овечка! Вартувало чоловікові за поріг вийти
– Господи, як чудово, а я вже й забув смак твого борщу! У вихідний суботній день Богдан виклично розсісвся на їхній затишній кухні, наминав за обидві щоки її
Не знаю кого розраховували побачити мої родичі, але точно не мене. У їхній уяві повинна була з’явитись жінка зморена і заплакана без нічого, напевне. Чомусь вони думали, що я повинна була з удячності їм руки цілувати і їх в усьому слухати ловлячи кожне слово і вказівку. Інакше я ну ніяк не можу зрозуміти їхньої реакції і того, як вони зараз поводяться.
Не знаю кого розраховували побачити мої родичі, але точно не мене. У їхній уяві повинна була з’явитись жінка зморена і заплакана без нічого, напевне. Чомусь вони думали, що
Я ніколи не могла подумати, що в 16-ти квадратних метрах може жити щастя, а потім раптово перетворитися на пекло
Ми кохали один одного, я і Влад, кохали настільки засліплено, що я не бачила навколо нашої убогості – мені було щастя з ним будь-де. Я вірила, що так
Коли усе це почалось, вона хоч і живе у відносно спокійному регіоні, а все одно подалась за кордон. Перший час була в Польщі, за місяць уже в Канаду поїхала, звідти перебралась до Німеччини. Скрізь їй не так і не те було. Кілька разів навіть мій чоловік їй гроші передавав, адже вона гірко плакала, що на квитки не має і обіцяла, що її чоловік усе поверне. Ми розуміли, що то лиш слова, але все одно допомагали. І ось, два місяці тому Світлана повернулась в Україну. Сказала, що з дітьми там не виживе, але й тут більше не збирається жити зі своїм чоловіком. За її словами життя за кордоном їй відкрило очі на все
Я ніколи не була скнарою. За будь-якої можливості завжди готова поділитися знаннями, фінансами та порадою. Завжди була чуйною до людей. Як показала практика, не варто допомагати всім підряд.
Я заміжня десять років як. Заробляли спочатку з чоловіком на навчання. а потім на житло. Коли зробили ремонт у власному гніздечку, задумались уже й про нащадків. Чоловік багато разів казав, що він ще в дитинстві хотів собі брата, але батьки не хотіли більше за одну дитину. Коли він був школярем, він уже знав, що в нього однозначно буде син. Я усім тим розповідям лиш посміхалась. Хіба ж я знала, чим вони для нашої сім’ї обернуться?
Я заміжня десять років як. Заробляли спочатку з чоловіком на навчання. а потім на житло. Коли зробили ремонт у власному гніздечку, задумались уже й про нащадків. Чоловік багато
– Марто, моє життя можна в двох словах розказати і для цього не варто тратити твій час на каву: одружена, маю дітей. Працюю на базарі. Не такого сподівалася від червоної медалістки? Сама в шоці, – кажу і вже йду геть
Університетська подруга перестріла на вулиці та причепилася: – Ходи на каву я тебе сто років не бачила! І як мені від цього відкараскатися, бо ж в кафе треба

You cannot copy content of this page