Історії з життя
Мама моя говорить одне, а здоровий глузд геть інше. Компромісу не маю, лиш чорне, або біле, хоча особисто для мене, обидва варіанти програшні. Робити щось потрібно і швидко,
Мама таке втнула, що ніхто тепер не знає, що саме робити потрібно. Вона тепер з нами не розмовляє і вважає, що не змогла виростити хороших дітей. Чому? А
– Досить мені жалітися годинами на свого чоловіка – розлучайся і зеконом мій час, якщо свого не шкода! Не знаю, я думала. Що дружба в тому й полягає
Ще коли тільки біля наших кордонів почала орда збиратись, моя мама зателефонувала своїй сестрі в Канаду і буквально випхала нас із дітьми туди ще за два місяці до
– Господи, як чудово, а я вже й забув смак твого борщу! У вихідний суботній день Богдан виклично розсісвся на їхній затишній кухні, наминав за обидві щоки її
Не знаю кого розраховували побачити мої родичі, але точно не мене. У їхній уяві повинна була з’явитись жінка зморена і заплакана без нічого, напевне. Чомусь вони думали, що
Ми кохали один одного, я і Влад, кохали настільки засліплено, що я не бачила навколо нашої убогості – мені було щастя з ним будь-де. Я вірила, що так
Я ніколи не була скнарою. За будь-якої можливості завжди готова поділитися знаннями, фінансами та порадою. Завжди була чуйною до людей. Як показала практика, не варто допомагати всім підряд.
Я заміжня десять років як. Заробляли спочатку з чоловіком на навчання. а потім на житло. Коли зробили ремонт у власному гніздечку, задумались уже й про нащадків. Чоловік багато
Університетська подруга перестріла на вулиці та причепилася: – Ходи на каву я тебе сто років не бачила! І як мені від цього відкараскатися, бо ж в кафе треба