Історії з життя
У мене дуже добрі стосунки зі своєю свекрухою, Марією Володимирівною. Я живу у шлюбі вже 17 років, у нас із чоловіком двоє синів. А наприкінці позаминулого року я
Зустріла я Людмилу випадково на вулиці, сто років не бачила, бо хіба з якоїсь зустрічі однокласників років п’ятнадцять назад. Я з нею не близька була. Тому подумала, що
Донька моя три роки, як заміжня. Уже стала мамою двох діточок. І зараз я з впевненістю скажу, що зі сватами нам не пощастило. Ну як можна назвати їхню
Сестра чоловіка одразу сказала, що приїжджати з-за кордону, аби матір доглядати, не буде. Попросила чоловіка, або лшюдину найняти, або хороший дім старечий знайти. Олексій мій людина запальна і
Ми з чоловіком нині у Львові мешкаємо. ніколи навіть і не думали, що будемо тут. але нинішній час ні в кого не запитує – хочеш ти переїздити, чи
Купила подарунок дорогий, та пішла зі спокійною душею у призначений час в кафе на день народження до подруги. Посиділи ми гарно, відзначили, але головний сюрприз чекав на всіх
Ігор припаркував свою дорогу машину біля ошатного будинку і на своєму дорогому айфоні написав: «Добре». Дорога в хоспіс завжди навівала на нього поганий настрій, бо вертала в минуле,
Зі своєю дівчиною, а нині дружиною, Вікою, ми разом живемо вже понад 7 років, з них у шлюбі 5. З її мамою, Ганною Дмитрівною, я бачився вкрай рідко,
Ми з чоловіком жили мирно і дружно у його квартирі. Негаразди почалися, коли в нас постало питання з переїздом моєї мами до нас. Вона жила в моєму рідному
Ми з чоловіком ростили свого єдиного сина і намагалися ні в чому йому не відмовляти. Сім років тому він одружився. Я пустила їх жити у квартиру своєї мами,