Головна

Історії з життя

Я вже була на восьмому місяці, коли наші з чоловіком стосунки почали змінюватися, і не на краще. Ми прожили разом сім років
Історії з життя 0
У мене є донька від першого шлюбу, яку чоловік прийняв як свою. Спільних дітей у нас не було, бо я була зайнята кар’єрою, і ми обоє вирішили, що
Тепер я вже й сама вірю, що думки притягують людей, бо як інакше можна пояснити такий збіг? Я тридцять років не бачила цього чоловіка, а вартувало тоді про нього згадати, як от вже він переді мною. То що це?
Історії з життя 0
Отож, приїхали ми на стару батьківську квартиру виносити меблі старі, бо нарешті знайшлися кошти на косметичний ремонт, але я вже наполягла, що якщо я сюди переїжджаю, а доньці
Я кожну секунду намагалася сама себе спинити, привести до тями, просила себе включити нарешті мозок, але все було марно, я влізла в роль зразково-показової нареченої в свої п’ятдесят три роки і ніякі сили мене звідти не могли випхати
Історії з життя 0
Зустріч з Павлом для мене була тим останнім вагоном щастя в який я заскочила: гарний, веселий, з достатком і дорослими дітьми. Залицявся до мене так, що я почувалася
Я прийшла на церемонію лиш для того аби дізнатися чи залишив батько заповіт, та й як залишив, то таки хоч щось урвати від його статків
Історії з життя 0
– Хоч так мені компенсує всі ті роки, що я жила в убогості, а сестра моя з братами розкошувала!, – казала я матері, а та схвально кивала головою.
З нею важко було дружити, вона була з тих людей, про яких кажуть, що у них «важкий характер», то такі люди, які хочуть ввесь час говорити про себе і ображаються, коли ви не надто уважні
Історії з життя 0
Але найважче було, коли вона таки переходила на мою скромну персону і такими простими запитаннями про моє життя, руйнувала основи всього, за що я так відчайдушно чіплялася в
Я повісила сукню в шафу і почала збиратися на побачення. Поки крутилася, поки фарбувалася та чепурилася, то вже й бачу, що запізнююся. Кинулася до сукні і мало не впала
Історії з життя 0
Було це в часи моєї молодості, коли гарну сукню требу було або пошити, або мати щастя в когось перекупити. На це треба було дві зарплати витратити, але я
– Родино, ви мене не почули? Я виходжу заміж, – підвищила я голос. – Чого кричиш? – питає Лариса. – І хто той невдаха, що тебе кличе заміж? Я і молодша, й красивіша, а ніхто заміж не кличе. Олег Дмитрович, він же рідний тато Лариси, тільки ствердно кивнув головою і розвів руками: далебі, так і є, що поробиш. Мама зітхнула й красномовно промовчала, а я образилася й зачинилася в своїй кімнаті, щоб дати волю емоціям: ось тобі й вдячність, Олю.
Історії з життя 0
І подруги, й колежанки говорили, що від мене йде забагато любові до рідних, до своєї роботи й замало уваги до себе. Та якщо й так, то що тут
Коли подруга бровою повела, а мій хлопець аж розпашівся, то я хотіла одразу їй сказати, що не хочу ніякої перевірки почуттів, але вже було запізно – Марта одягла свою найзвабливішу усмішку і в Тараса не було шансів
Історії з життя 0
Хотілося мені назад забрати слова про те, на чому варто будувати стосунки, які я так гонорово говорила ще кілька хвилин тому. Ми з Тарасом познайомилися після невдалих стосунків,
Свекруха розкладала свої речі по кімнаті, діти переносили свої зошити і плакати, а я не могла й слова вимовити, хоч хотілося взяти її за руки і сказати: «Я не маю жити так, як того хочете ви. Дайте мені спокій!». Але я тоді промовчала, хоч потім і не раз пожаліла, бо прийшлося все вже робити з допомогою адвокатів
Історії з життя 0
Оксана Іванівна мене не прийняла радо в свою родину, вона придиралася до всього, що я ношу, роблю, думаю. Все було не правильне, а мало бути так, як того
Я знала, що у моєму житті вже все запізно – любити, завести дитину і пробачити. П’ять років я жила з чоловіком в квартирі і словом не обмовившись
Історії з життя 0
Я готувала йому їсти, тримала чистоту, ходила на роботу, але це все тільки через те, що я не знала чим себе зайняти, куди себе приткнути. Мені не цікаво

You cannot copy content of this page