Головна

Історії з життя

То був перший сезон що я на заробітках була. Везла додому гарну копійку, скільки “дірок” планувала закрити. У своїх мріях і сину допомогла і собі залишила, ще й на купку відклала. Та от, побувала я на гостині у сина і всі гроші пустила геть не на те діло, яке собі планувала
Історії з життя 0
То був перший сезон що я на заробітках була. Везла додому гарну копійку, скільки “дірок” планувала закрити. У своїх мріях і сину допомогла і собі залишила, ще й
Звісно були у нього подруги, та не затримувались на довго. Все він щось не те знаходив, якусь непідходящу рису характеру, чи їжа не смакувала. А як то жити, як ти голодним ходити будеш? От так собі виходило, що ми все вдвох та разом. Я до нього “синочку” він мені “мамусю”, ніхто нас не швидить, ніхто не каже “дай” чи “треба”. Та от сіла я одного разу умаршрутку і стала свідком діалогу незнайомок
Історії з життя 0
Звісно були у нього подруги, та не затримувались на довго. Все він щось не те знаходив, якусь непідходящу рису характеру, чи їжа не смакувала. А як то жити,
Я розповіла подрузі про той випадок в санаторії, а вона аж вся спаленіла: «Ти мене просто вражаєш, Лесю, як можна бути такою наївною?». А я й задумалася чи справді я сама себе й одурила, а все через те, що самотня?
Історії з життя 0
Мені сорок три роки і я самотня. Наче все при мені, але не можу я собі знайти пару. І ось на роботі мені запропонували путівку в санаторій, а
Знаєте, якби я Марту не знала, то я б їй навіть дуже поспівчувала, що її чоловік покинув та ще й після тридцяти років разом. Подумати лишень, мов хлопчисько закохався на роботі і тихцем подав на розлучення. То чим не привід поспівчувати жінці. Але почекайте, бо тут ось яка справа
Історії з життя 0
Я сусідую з ними вже який рік. Хоч тепер у них паркан виріс вище хати, але й з-за нього я чую, як Марта Василю роздає команди, що він
Першого разу, коли я поставила питання руба: або я, або гульки, то чоловік вибрав мене. Але от тоді аж йому п’яти за сестрою замиготіли, а та ж знала, куди кликати – до колишньої, яка в генделику працює. Ось тоді мене свекруха й вперше здивувала
Історії з життя 0
Свекруха мені дісталася дуже навіть хороша, що я була здивована, бо скільки всілякого чула від подруг, а тут вона мені каже: – Сама в невістках була і знаю,
Ох, і сміялись же ми з чоловіком з того випадку, коли «один в луг, а другий в плуг», мало сім’ю не втратили, а вже сивина у обох! Добре, що таки доля нас звела на місці, бо не знаю, до чого б ті домисли нас довели
Історії з життя 0
Отож, ми з чоловіком обоє на пенсії, притираємося характерами, наче молодята, бо важко бути з людиною цілодобово вдома. – А ти сама вдома сидиш безвилазно, – каже мені
Зараз і згадати смішно, але ж кажу, як є – я не хотіла аби мій чоловік їхав на заробітки. Уява малювала як він знаходить іншу, як я залишаюсь одна. І не відомо, що саме мені було більш неприємною перспективою: залишитись зовсім одній бо він знайде іншу, чи залишитись без нього, коли він поїде на ті заробітки? Хто ж знав, що так усе поверне у нашому житті
Історії з життя 0
Зараз і згадати смішно, але ж кажу, як є – я не хотіла аби мій чоловік їхав на заробітки. Уява малювала як він знаходить іншу, як я залишаюсь
“Обирай з ким залишишся”, – сказав батько того дня. Мама ледь із ліжка підвелась і все просила мене піти із татом, бо у тій родині мені буде краще. “Ну то залишайся тут” – обвів поглядом нашу квартиру з явною зверхністю, – “Ще тричі згадаєш моє добро, та пізно буде”
Історії з життя 0
“Обирай з ким залишишся”, – сказав батько того дня. Мама ледь із ліжка підвелась і все просила мене піти із татом, бо у тій родині мені буде краще.
Мене не те вразило, що невістка йде від мого сина, а те, що вона не вважає ні його батьком дитині, ні мене бабусею! Десять років вона перекреслює зопалу, я втому певна, бо не можливо двічі ввійти в одну і ту ж річку
Історії з життя 0
– Олеся не ваша онучка і не донька вашому синові!,- заявила вона на прощання, – тому не розраховуйте на те, що я буду її до вас відпускати! У
“Он який будинок великий. Разом веселіше” – заспокоював мене чоловік після новини про те, що він забирає свою маму жити до нас. Я й собі зраділа, бо й справді у такому великому будинку потрібна була допомога. Та й поратись на кухні я не любила, тож з радістю віддала б ту “святу” жіночу місію свекрусі
Історії з життя 0
“Он який будинок великий. Разом веселіше” – заспокоював мене чоловік після новини про те, що він забирає свою маму жити до нас. Я й собі зраділа, бо й

You cannot copy content of this page