Історії з життя
Сиджу зараз вдома на балконі, повільно п’ю чай і розмірковую про те, як все змінилося. Діти виросли, і я думала, що вже негараздів не буде. Будемо зустрічатися всі
Мене звуть Катерина. Коли я навчалася на останньому курсі університету, я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Ми покохали одне одного. Андрій старший за мене на три роки. Наші
— Пробач мені, — несподівано сказав тато, — Я так сильно помилявся в них. Люба складала в сумку його улюблені книги, які батько перечитував по черзі. — За
Ніколи не думала, що в мене виникнуть такі думки. Але ми живемо у такий час, коли не впевнений ні в кому і ні в чому. Втім, у чому
Домагатися ти не вмієш, тому щороку я народжуватиму по дитині: якщо не можемо взяти якістю батька – візьмемо кількістю дітей! Прийшовши до себе в Інститут, я нерішуче прочинив
Цю суху паличку, що стирчала зі старого глиняного горщика, що стояв біля нашого під’їзду, ми побачили з сином одночасно. – Мамо, дивися – квітка – їй холодно і
Доню, як у тебе справи з твоїм Євгеном? — прямо запитала мама свою дорослу доньку за недільним обідом. — Чому ти знову не привела його до нас у
Оксана зустрічалася з Тарасом понад три роки. Вона не була юною дівчиною, що біжить стрімголов до вівтаря, бо «так треба», але таке довге зустрічання їй теж не подобалося.
Кажуть супутників життя нам призначають Вищі сили, але й там відбуваються збої у програмі, тому не завжди призначені один одному люди одразу знаходять свою половинку. Буває таке, що
Вихідний день. Можна довше поспати, але Ользі не спалося. Чоловік ще не вставав, він заснув лише під ранок, а Ольга так і не заплющила очей. В усьому винен