fbpx
Є люди, які не хочуть кращого для себе, тому всіх навколо тримають в тому болоті, яке самі терпіти не можуть, але нікому не дозволяють жити краще. Від таких людей треба тікати світ за очі, а, коли ти дитина такої людини?
Що є інше життя, я почала розуміти, коли почала їздити на заробітки і бачити, як живуть люди. І почала розуміти, що моя мати своїми ж руками зруйнувала наше
Коли наша секретарка зайшла з документами Евеліни в кабінет головного редактора, щоб повідомити про зміну прізвища колеги на її дівоче, шеф насторожився, почувши прізвище Ковальчук. – Евеліна Володимирівна, – протяжно мовив він. Здавалося, якась здогадка мелькнула в його голові
Моя колежанка Евеліна вже з місяць після свого розлучення ходила, як у воду опущена. Вона прийшла до нас у редакцію зразу ж після університету, вже була заміжньою, тож
Усе моїй невістці було і мало і трішки. Така вже людина, що як мала шматок, то плакала, що не має всього. Я все життя із нею спілкувалась натягнуто, а частіше ні,бо ж де сили взяти на те, щоб дивитись і слухати, що скілки не старайся, а все не досить добре. От тільки роки минули, а я лиш зараз бачу, що в ноги їй кланятись повинна
Усе моїй невістці було і мало і трішки. Така вже людина, що як мала шматок, то плакала, що не має всього. Я все життя із нею спілкувалась натягнуто,
Мій чоловік взяв за моду мені докоряти тим, що син наш неодружений, хоч йому скоро сорок років.
– А все ти, Оксано, винна! Все тобі дівчата були не такі! Та ноги має не такі, та фігуру, та з села і хоче його квартиру, а та
Знаєте, що вона йому сказала? «Мені не потрібен ні ти, ні твоє розкаяння!». Що вона собі думає з трьома дітьми? Так, Іванко гульбанив, але ж більше не буде.
А почалося все сім років тому, як привів Іванко Галю до мене знайомитися. Ну, жінка приємна, не красуня, але й мій Іванко теж не красень, то хай собі
Зі мною стався доволі поширений випадок, коли ти виходиш на пенсію і розумієш, що життя вже скінчилося, що вже не заскочиш в останній потяг і не буде ні радості, ні щастя. То був у мене такий період.
І я вирішила, що на свою останню зарплату куплю собі щось справді цінне, таке про що мріяла все життя. Це я вже загнула, бо на мрію всього мого
Поїхала я на заробітки у дуже зрілому віці, бо добре бачила, що родині сина допомога просто необхідна. Та й хто, як не мама дитині, хай і дорослій підсобить? Хіба ж я знала, для кого насправді ті гроші підуть
Поїхала я на заробітки у дуже зрілому віці, бо добре бачила, що родині сина допомога просто необхідна. Та й хто, як не мама дитині, хай і дорослій підсобить?
В шістдесят два роки я була вимушена поїхати на заробітки, бо життя разом з сином та його дружиною було просто неможливим.
Я з тих жінок, що будуть поступатися і будуть мовчати, лиш би дитині було добре. Коли син привів в дім Зоряну, то я зробила вигляд, що вона мені
Я стала на сторону свого чоловіка, а мама мене не розуміє, каже, що я зрадила родину
– Чоловіки приходять і йдуть, а сім’я – то навіки і мені шкода, що ти нас проміняла на задубілі шкарпетки. Все почалося з моменту нашого з Ярославом весілля,
Онук з дружиною так здивувався, коли я йому вказала на двері: – Ба, ти чого? Я ж тут все життя прожив!
– Тому вже досить тут жити і живи бозна-де, але не тут. З мене досить! Можу я в своїй сімдесят вісім років хоч на мить побути в спокої?

You cannot copy content of this page