Я просто поставила дітям два запитання, на які вони не змогли відповісти, тому й не будуть мати від мене ніякого спадку. Запитання були дуже прості, повірте, без вищої математики, але мої любі діти не потупили очей. І ось, що я їх спитала:
– Діти, а чому ви мене до себе в гості не кликали останні роки? А інше запитання, воно було мені найприкріше, але я маю вам розповісти, як я
Мене нічого не насторожувало в поведінці коханого – ні те, як він відгукувався про жінку і дітей, ні те, що завів зі мною стосунки, але вже потім одне не давало мені спокою. Може, скажете, що так і мало бути, але я іншої думки.
Те, що Мирон одружений для мене нічого не означало, бо в моєму віці вже всі навколо одружені і то роки, а йому лише сорок один, двоє дітей і
Тоді вже мені стало зрозуміло, чому мій дорогий чоловік так себе вів вдома, звичайно, що я з цією жінкою не зрівняюся, але, перепрошую, й біля неї чоловік відповідний, що аж очей відвести не можна
Я вже дванадцять років сиділа вдома з дітьми і геть на себе махнула рукою, бо одна зарплата чоловіка не могла покрити того, як я хотіла виглядати, а діти
“Чи тобі останній хліб на столі, Галино” – картає мене свекруха. “Де таке бачено, так колотити сім’єю”. Ще поки свекор був живий, то якось воно усе було справедливо, тобто – навпіл. Вони собі із чоловіком моїм і в полі, і на току, і в гаражі коло тієї техніки. Та от, свекра не стало, а у нас і досі все те ж – навпіл. Тільки от половина йшла не свекрусі зовсім
“Чи тобі останній хліб на столі, Галино” – картає мене свекруха. “Де таке бачено, так колотити сім’єю”. Ще поки свекор був живий, то якось воно усе було справедливо,
Двадцять років тому я піддалася емоціям і дуже підвела свою найкращу подругу. Якби мені теперішній розум, то я б ніколи так не вчинила, але тоді я вважала, що просто чиню справедливо
Ми з Танею були нерозлийвода від садочку до інституту, навіть наші родини були однакові, так само мало достатку і багато байдужості і ми вголос мріяли про те, щоб
Мені тієї миті стало так прикро, так гірко на душі. Поглянула я на свої руки струджені, зазирнула у шафу і зрозуміла, що не влізу вже і в дівоче своє платтячко про яке свекруха ось говорила. Я знала де гроші лежали, тож пішла і витягла звідки кругленьку суму
Мені тієї миті стало так прикро, так гірко на душі. Поглянула я на свої руки струджені, зазирнула у шафу і зрозуміла, що не влізу вже і в дівоче
Сім’я Петра Івановича була строгою: красуня дружина не працювала, доньок батько тримав у суворій дисципліні. Глава родини був великим начальником і нібито й гарним сім’янином, бо дім їхній був повною чашею всякого добра й достатку. Але, хоч усього було вдосталь, молодим дівчатам бракувало волі, особливо, студентці Аліні, що вже навчалася в магістратурі й зустрічалася з однокурсником Андрієм
Якось Аліна повернулася додому пізно ввечері, тато ще не спав, чекав її, та й до півночі було ще далеко, і почав вичитувати доньці за спізнення, що не зателефонувала,
І нічого мені в голові не дзенькнуло, коли мій хлопець перед паном назвав мене сестрою. Я подумала, що так воно й треба, бо ж як нам разом треба було лишитися, але час показав інше.
То лиш були початки двотисячних і лиш люди почали виїздити на роботи за кордон. Мені було двадцять років і ми зустрічалися з Василем вже рік, все йшло до
Цього разу узяла відпустку аж на два місяці. Саме онука на світ з’явилась, дуже хотілось побути довше вдома із сім’єю, побавитись із малечею. Таки я побула тих два місяці в рідних стінах, але не із сім’єю
Цього разу узяла відпустку аж на два місяці. Саме онука на світ з’явилась, дуже хотілось побути довше вдома із сім’єю, побавитись із малечею. Таки я побула тих два
Коли набрав мене Матвій, я дуже здивувалась, адже його голосу не чула 15 років. Він почав розпитувати, як я, як життя, і все ніяк не міг озвучити справжню причину дзвінка. Зрештою я не витримала і прямо запитала, чого ж він раптом про мене згадав і зателефонував аж до Італії. Його відповідь мене збентежила і тепер я розгублена і не знаю, як бути
Коли набрав мене Матвій, я дуже здивувалась, адже його голосу не чула 15 років. Він почав розпитувати, як я, як життя, і все ніяк не міг озвучити справжню

You cannot copy content of this page