fbpx
Вези мене назад! Я виходжу сьогодні заміж. За нормального, між іншим, чоловіка. У нього чотирикімнатна квартира, ванна з гідромасажем. Він мені норкову шубу обіцяв. А ти що
Сьогодні Іринка виходила заміж, і Іван вирішив її поцупити. Відговорити дівчину від цього весілля він не зміг, як не намагався. — Іро, ну що ти робиш — він
Весь свій вільний час Галя присвячувала турботі про коханого чоловіка. Ви не повірите, але вона виходила до автобусної зупинки, щоб зустріти чоловіка, який повертався зі зміни
Ця повчальна історія трапилася з моєю сусідкою Галею. Не можу сказати, що ми з нею подруги, однак знаходимося у добрих приятельських стосунках, тому я опинилася в курсі її
Якогось дня Сергій не витримав і признався, що вона може не лише Олею дорікати. Але й її найкращою подругою Маринкою
У Ліди був чудовий чоловік, дитина і спільні вісім років щастя. Не життя, а одне задоволення. Але раптом, вона усвідомила, що не так часто вони разом залишаються одні.
Так мені й треба, вигадала казна-що, згадуючи минуле. Не побачила б Олександра рік тому на районній конференції, то і не згадала б про нього. Півроку стежила за його профілем у соціальній мережі та пиляла чоловіка. Той не витримав — пішов до матері
У серванті серед купи мотлоху у вазі припадав порохом брелок у вигляді серця, всередині якого застигли камінці рожевого кольору. Брелок давній, валявся без діла. Перед святами протираючи пилюку
І відверто кажучи, мене не так стомлювали троє онуків, як дочка із зятем. Якщо спочатку я відчувала хоч якусь подяку, то потім вони звикли і ставлення змінилось кардинально. Коли я зібравши речі поїхала додому, то двері відкрила незнайомка
Я мама двох дітей. Мені 60 років, старшій дочці – 35 років, а синові – 29. Дочка має вже сім’ю, з якою живе у столиці. Вона подарувала мені
Це сталося 7 січня 2021 року о 6.45. До нашого храму потихеньку сходилися віряни на Різдвяну службу. За ніч усе навколо припорошило снігом, урочиста тиша огорнула місто
Певна річ, біля паперті вже стояли місцеві безхатьки. Вони розуміли, що день обіцяє бути «хлібним»: люди подадуть милостиню щедріше, ніж у звичайні дні. Безпритульні не були в захваті
Все я бачив за роки роботи фотографом. Думав. що нічим мене не здивувати, настільки різних людей зустрічав. Але той день я запам’ятав надовго і при нагоді розповідаю цю історію
Ця історія сталася під час знімання весілля. Все відбувалося на турбазі з виїзною реєстрацією, щасливі молодята, ошатні гості. Після закінчення церемонії гості підходили до молодих, щоб сфотографуватися з
Якщо все вийде, Таню водитиме в садок мама Олі, – сказала незворушно завідувачка дитячого садка, – Треба почекати ще кілька тижнів, не переймайся із цього приводу
Я працюю в дитячому садку, і сімейні історії, про які ми дізнаємося, часто виходять за рамки звичайних. Поступово звикаєш до того, що батьки ідуть із сім’ї, потім знову
Тато пішов. Мама довго не вірила, сподівалася, що це так, скоро пройде, чекала, навіть ночами стояла біля вікна. А ми ж дорослі вже були. Все розуміли і все бачили. А тепер він про нас згадав
— Ближче мами у нас із сестрою нікого немає, вона нам дала все те, що зараз маємо, без неї я б не впоралася з усіма труднощами дорослого життя,
Він ще не встиг виставити фото з аеропорту, а Алла вже вичислила, що він приїжджає з дня на день, тому, навіть, сміття виносила в повній бойовій розфарбовці. А що? Отак здивовано закліпає приклеєними віями: «О, ти приїхав?
Ти бачила, що Тарас приїхав? – просто ввірвалася в квартиру Світлана. Бачила, – буркнула Алла. І що? Він вже тобі щось писав? Ні. Ми ж розійшлися. Ой! Розійшлися-зійшлися.

You cannot copy content of this page